18 грудня 2017 р.

Відгук про автореферат дисертації Гринасюк Анастасії Русланівни «Атрактивність ландшафтів Волинської області»

СПЕЦІАЛІЗОВАНА РАДА Д 64.051.14 ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. В.Н. КАРАЗІНА
ПРИЙМАЄ ДО ЗАХИСТУ «ДИСЕРТАЦІЇ», ЩО НЕ МІСТЯТЬ ПРЕДМЕТУ ЗАХИСТУ

У СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ім. ЛЕСІ УКРАЇНКИ ЗАМІСТЬ ПІДГОТОВКИ ДОСЛІДНИКІВ ГОТУЮТЬ ПОЛІТИКАНІВ ДЛЯ БЛИЗЬКОНАУКОВОЇ СФЕРИ

Робота виконана на кафедрі туризму та готельного господарства Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки

Науковий керівник: Ільїн Леонід Володимирович, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри туризму та готельного господарства, Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки

Офіційні опоненти:
Гудзевич Анатолій Васильович, доктор географічних наук, професор, кафедри географії, Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського;
Бучко Жанна Іванівна, кандидат географічних наук, доцент, кафедри географії та менеджменту туризму, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича;

Захист відбудеться 27 грудня 2017 р. о 12 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.14 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Відгук
про автореферат дисертації
Гринасюк Анастасії Русланівни
«Атрактивність ландшафтів Волинської області»,
представленої на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук за спеціальністю
11.00.11 – конструктивна географія і раціональне
використання природних ресурсів

Мені, як людині, що багато років займається питаннями природи ландшафту, цікаво познайомитись з розробкою теми його атрактивності. Не дуже добре виглядає те, що дисертантка взяла за основу територію адміністративної одиниці (Волинської області), а не природний край, як і тема, формулювання якої не несе в собі наукового відтінку, бо оцінка не здійснюється науковцями, вона здійснюється експертами.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Дисертант зазначає: «... залишається актуальним комплекс оцінювання атрактивності ландшафтів за кількісними та якісними показниками для їх охорони та оптимізації» (с. 1). Такий текст відразу викликає питання –
Питання 1: Пані Анастасія, який варіант визначення ландшафту з багатьох існуючих Ви використали при здійсненні дослідження, це матеріальні об’єкти чи образи, що виникають у свідомості людини внаслідок сприйняття оточення?
Мій коментар: Я задаю це питання, бо авторка пише про охорону та оптимізацію саме ландшафтів. До того ж я не можу сказати, що дисертанта добре написала розділ «Актуальність».
Питання 2: Пані, а Вам відомо, що оцінювання не є дослідженням, а у Вас йдеться про кандидатську дисертацію?
Мій коментар: Ні, пані цього не знає, але це ставить під сумнів коректність її роботи як кандидатської дисертації!
Об’єкт дослідження: природні та окультурені ландшафти Волинської області.
Предмет дослідження: оцінювання атрактивності ландшафтів для збереження та оптимізації рекреаційного природокористування в регіоні.
Мій коментар: Предмет дослідження виписаний некоректно. Оцінювання «атрактивності ландшафтів» не може бути предметом дослідження, бо воно здійснюється експертами відповідного профілю за відпрацьованою методикою. Не надто добре виглядає і те, для чого здійснюється оцінювання – «для збереження та оптимізації рекреаційного природокористування».
Питання 3: Пані, а як Ви збираєтесь зберігати природокористування?
Мій коментар: Пані продемонструвала неспроможність сформулювати навіть предмет дослідження!
Мета роботи: комплексне оцінювання атрактивності ландшафтів ... за кількісними та якісними показниками для їх охорони та оптимізації відповідно до цілей рекреаційно-туристської діяльності.
Питання 4: Пані, так Ви виконували роботу експертного, а не наукового характеру?
Мій коментар: З такою метою на захисті нема, що робити!
Задачі дослідження (сім - забагато):
. проаналізовано теоретико-методологічні засади оцінювання атрактивності ландшафтів;
Мій коментар: Це виглядає досить дивно – навіщо ці засади аналізувати, якщо їх треба просто використовувати.
. вдосконалено алгоритм оцінювання атрактивності ландшафтів;
Мій коментар: Це не може бути завданням дослідження. Завдання мають стосуватися досліджуваного об’єкту, а не алгоритму оцінювання.
. з’ясовано передумови і чинники формування атрактивних ландшафтів;
Мій коментар: Це не завдання дослідження, авторка плутає завдання і констатацію зробленого.
. виявлено особливості типізації ландшафтно-пейзажних комплексів регіону з метою оцінювання їх естетичної привабливості;
Мій коментар: Тут починаються проблеми.
Питання 5: Пані  Ви пишете «ландшафтно-пейзажних», чи розрізняєте Ви ландшафтні і пейзажні комплекси, якщо так, то на яких підставах?
Мій коментар: Якщо дисертантка їх розрізнює, то вона не знає, що німецький термін «ландшафт» і французький – «пейзаж» мають однаковий смисл.
Питання 6: Пані, а що Ви розумієте під пейзажним комплексом?
Мій коментар: Я не думаю, що пані щось під цим розуміє, бо таких комплексів не існує в принципі, як, до речі, і ландшафтних. Але тут є ще один момент – як і у попередньому пункті, авторка плутає завдання і констатацію проведеної роботи.
. обґрунтовано комплексний підхід щодо оцінювання ...; 
Мій коментар: Я знову звертаю увагу на те, що авторка плутає завдання і результат зробленої роботи. Це вже погано, бо свідчить про нерозуміння дисертанткою, що таке наукове завдання.
. здійснено оцінювання ...
Мій коментар: Я знову звертаю увагу на те, що авторка плутає завдання і результат зробленої роботи.
. запропоновано шляхи охорони ... .
Мій коментар: Я знову звертаю увагу на те, що авторка плутає завдання і результат зробленої роботи.
Отже, жодне завдання не сформульовано коректно, по суті справи, їх просто немає!
Наукова новизна (аж п’ять пунктів!):
. деталізовано предметну сутність атрактивних ландшафтів, обґрунтовано поєднані об’єктивістські та суб’єктивістські шляхи їх пізнання;
Питання 7: Пані, перепрошую, я вже відстав від сучасної науки, що таке «предметна сутність»?
Питання 8: Пані, а які шляхи конкретно Ви відносите до об’єктивістських та суб’єктивістських, можете надати приклади?
Мій коментар: Тут насторожує стиль тексту, зверніть увагу на те, що шляхи поєднані обґрунтовано! Але питання не у цьому – деталізація аж ніяк не може бути науковою новизною!
. здійснена пейзажна диференціація ландшафтів регіону;
Мій коментар: Це також не є науковою новизною, пані не розуміє, що таке наукова новизна.
. проведено комплексне оцінювання ...;
Мій коментар: Це також не є науковою новизною, пані не розуміє, що таке наукова новизна.
. укладено серію тематичних карт ... .
Мій коментар: Все це нікуди не годиться, в роботі відсутня наукова новизна як така!

ОСНОРВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Розділ 1. «Теоретико-методологічні засади оцінювання атрактивності ландшафтів» - «розглянуто ландшафт як середовище рекреаційної діяльності ...».
Мій коментар: Серед написаного мене засмутило наступне –
Питання 9: Пані, Ви написали, що «здійснено огляд історичного розвитку ландшафтної естетики як наукового напряму географії» (с. 4), що є підставою для такої заяви?
Мій коментар: Це свідчить про нерозуміння дисертанткою суті географії. Географія не займається питаннями естетики – для цього існує сама естетика, вона тільки враховує естетичні аспекти при розгляді деяких питань. Не можу погодитись і з висловом «ландшафтознавча естетика», він є некоректним, значно краще виглядає «естетика ландшафту» чи «естетика місцевості». Не можу погодитись і з тим, що естетичний аспект в ландшафтознавстві є порівняно новим, не слід забувати про таку область, як архітектура та ландшафтний дизайн, які існують багато століть. Виглядає дивним, що дисертантка не знає, що вже багато років тому була започаткована артгеографіянапрям, який досліджує режими, що формують естетично привабливі поверхні. Пані мала б глибше познайомитись з цими питаннями. Вона пише: «Існуючи методики придатні для використання тільки за певних умов, тому для виявлення найпривабливіших пейзажів ... варто враховувати її регіональні особливості» (с. 4).  
Мій коментар: Шановна пані, якщо для кожної території вишукувати якісь особливі методи оцінки атрактивності, Ви не зможете порівнювати результати, тому методи мають бути тими самими, незалежно від особливостей територій.
На стор 5 наведений Рис. 1. Алгоритм оцінювання атрактивності ландшафтів.
Мій коментар: Я не розумію, навіщо майже сторінку автореферату авторка відвела під цю схему. Кому потрібні в авторефераті підготовчий, польовий та камеральний етапи – це ж звичайна схема будь-якого дослідження.
Ще гірше у цьому плані виглядає Табл. 1 - Шкала оцінювання атрактивності ландшафтів за факторно-компонентною структурою. Авторка могла використовувати цю таблицю у своїх дослідженнях, але наводити її у автореферати означає, що у неї немає нічого більш серйозного, про що писати. Давайте подивимось таблицю.
Рельєф – плоско-рівнинний, слабогорбистий, горбистий не є характеристиками, це типи.
Наявність виражених форм рельєфу – пані не знає, що йдеться не про форми рельєфу (некоректне висловлювання), а про форми поверхні (денної чи земної). Рельєф не має форм, бо це – інтегральний образ конфігурації поверхні.
Річки – ознака «своєрідність»: наявність гідротехнічних споруд, пірсів, мостів, човнів, і тут же – островів, меандр. Якщо острови і меандри дійсно можна вважати особливостями річок, то все інше до річок відношення не має.
Мій коментар: Враження, яке залишає це асорті, далеке від позитивного. Але головне не це. Авторка подає цю таблицю як шкалу оцінювання атрактивності ландшафтів, але до ландшафту все це не має жодного стосунку. Коректним є тільки рельєф (як редукований ландшафт). Боюсь, що пані так і не визначила для себе, що таке «ландшафт», хоча вище й пише про найпривабливіші пейзажі. Ні пейзаж, ні ландшафт, ні краєвид (авторка забула, що в українській мові є коректний відповідник) не розділяються на форми рельєфу, річки, водойми, тим більше – на культурні (і безкультурні) об’єкти, охоронні об’єкти і туристичні маршрути. Але відбір показників є суб’єктивним, отже цей підхід аж ніяк не можна назвати об’єктивним. Для того, щоб коректно провести роботу з оцінки атрактиіності, слід було спочатку серйозно розібратися з тим, що є ландшафт як явище, і що таке атрактивність. Пані робила оцінку не ландшафту, а структури денної поверхні, яка є предметом дослідження фізіографії. Але пані про це нічого не знає, хоча є роботи, у яких про це чітко написано. До речі, далі пані пише про використаний нею суб’єктивний підхід з посиланням на Ф. Кейна (відповідна табл. 2 наводиться, що у авторефераті є зайвою). Це добре, але на сьогодні існує багато методів такої оцінки. Всі такі варіанти є відносними.
Читаємо: «Аналіз методик, які використані при оцінюванні привабливості ландшафтів, показав, що методика оцінювання ландшафтів за факторно-компонентною структурою є більш аналітичною та об’єктивною» (с. 8). Я змушений поставити це питання -
Питання 10: Пані, так як Ви визначали для себе «ландшафт», що це таке, чи має ландшафт компоненти і як розуміти факторну структуру ландшафту?
Питання 11. Пані, якими критеріями об’єктивності Ви користувалися?
Мій коментар: Думаю, ці питання є критичними для дисертантки, схоже, вона сама не знає, як вона визначала для себе ландшафт. Те, що у класичному варіанті ландшафт=пейзаж=краєвид не має компонентів, відомо давно, бо це – інтегральний образ, патерн місцевості як ландшафтотвірної ділянки денної поверхні, яку ми сприймаємо візуально, або, переміщаючись нею, формуємо на основі накопичення вражень, причому місцевість формується під впливом певних природних режимів (приклад дивіться на фото). 



Структура денної поверхні, створена діяльністю мурах (природний режим). Осока формує концентричне оточення мурашника, селячись там, де для цього є сприятливі умови. Це – мікромісцевість мурашника, що характеризується своєю фізіографічною структурою, яка і є джерелом ландшафту як патерну місцевості.

Отже, ландшафт=пейзаж=краєвид, як такий, є тим образом, що виникає у свідомості людини, і є відображенням організації рисунку денної поверхні. Пані не розуміє цього. Вона не розуміє, що ландшафтів як матеріальних сутностей у природі немає, про це писав ще М. Бахтін, але пані не читала М. Бахтіна, як і багатьох інших авторів. Коли китайські художники писали свої картини у ІVV століттях, вони не малювали компоненти, вони йшли у гори, жили там певний час, накопичуючи враження, а потім спускалися і відображали загальні образи. Тому свого часу я і ввів так званий онтоландшафт – ту приховану організацію рисунку поверхні, яка може бути основою патернів місцевостей з їх фізіографічною структурою. Пані не знає про це, але посилається на А.-Р. А. Будрюнаса та К.І. Ерінгіса, які базуються на саме фізіономічному різноманітті. Можна говорити й про комплекси пейзажів=ландшафтів=краєвидів, але важливо зрозуміти, що ландшафтотвірні місцевості, які формуються внаслідок дії певних режимів, можуть бути різних розмірів, зазвичай вони вкладені одна в іншу (nested terrains), формуючи полі-масштабну структуру денної поверхні, тобто місцевості, як і ландшафти можуть бути мікро-, мезо-, макро- тощо. Пані це невідомо, і вона пише наступне: «Таке твердження дало підставу виділити особливу таксономічну одиницю – ландшафтно-пейзажний комплекс – сукупність основних візуальних характеристик ландшафту, що формують його специфічний образ» (с. 8). Пані не знає, що комплекси також формують полі-масштабну структуру, а їх проявом на поверхні є місцевості, фізіономічна структура яких є джерелом ландшафтів для нас. І тільки у такому плані можна говорити про типологічні, але не таксономічні одиниці. До речі, твердження про те, що пейзажі «володіють однаковим естетичним потенціалом» (с. 8) є некоректним – пейзажі нічим не володіють, вони можуть тільки відзначатися, характеризуватися. Пані весь час забуває про те, що естетичність проявляється виключно на рівні спостережника, що це – людська властивість бачити естетику фігур, малюнків, мозаїки поверхонь тощо. Вона просто ігнорує людину, хоча у питаннях естетизму цей момент є провідним. В авторефераті про це не йдеться.
Пані погоджується з твердженням Д.О. Диріна, що «ландшафтно-пейзажні комплекси – це особливі геопросторові реалії, які різняться за умовами сприйняття і фізичними особливостями формування пейзажів тієї чи іншої місцевості (Дирин Д.О., 2006)» (с. 8).
Питання 11: Пані, не торкаючись питання походження поглядів Диріна, у якому співвідношенні знаходяться ці ландшафтно-пейзажні комплекси з відповідними геокомплексами?
Мій коментар: Мені дійсно цікаво, бо з тексту автореферату неясна розмірність цих комплексів – вони двомірні чи тримірні.
Питання 12: Пані, Ви використали вислів «геопросторові реалії» - 1) чому вони саме геопросторові і у чому суть геопросторовості? 2) що таке реальність?
Мій коментар: Я неодноразово виступав стосовно некоректності терміну «геопростір», але не думаю, що пані дисертантка звернула увагу на погляди такої дрібноти, як Олекса Ковальов. Термін «геопростір» дійсно свого часу був дуже поширений, але він не є коректним. Що стосується реальності, я би відіслав пані до роботи А. Пуанкаре «Про науку». Це стосується і пана Д.О. Диріна. У своїх статтях на сайті «Fundamental tasks of geography», про який, судячи з усього, пані не знає, я також неодноразово розбирав питання реальності і дійсності.

Розділ 2. «Передумови і чинники формування атрактивних ландшафтів» - «подано характеристики природних рекреаційних ресурсів, а саме кліматичних, водних, лісових, санаторно-курортних, мисливсько-рибних, природно-заповідного фонду, а також охарактеризовано історико-культурні рекреаційні ресурси, які мають безпосередній вплив на формування пейзажно-ландшафтної структури території» (с. 8).
Питання 13: Пані, а Вам відомо, що поняття «ресурс» є чисто економічним і до питань ландшафтознавства відношення не має?
Мій коментар: Ні, пані це невідомо. Правда, зараз цей термін використовується ще й політиканами – адмінресурс, але це із-за обмеженості уяви.
Питання 14: Пані, що Ви розумієте під кліматом і як він може бути ресурсом?
Мій коментар: Коли я зустрічаю таке у начебто науковій роботі, я впевнено кажу – пані слід пройти курс навчання в університеті з самого початку, причому бажано не у тому, у якому Вона вчилася. Клімат в принципі не може бути ресурсом, бо він не є матеріальною сутністю, це загальний образ стану атмосфери за тривалий час.
Питання 15: Пані, а чи мають відношення курортні лікувальні ванночки, мінеральні води і риба в річках до пейзажно-ландшафтного феномену?
Мій коментар: Дивно читати таке у дисертації, присвяченій пейзажно-ландшафтній атрактивності.
Питання 16: Пані, а як історія і культура можуть бути ресурсом?
Питання 17: Пані, а мова, яка є чи не важливішою складовою культури, також є ресурсом?
Мій коментар: Ресурсом може бути все, що приносить гроші чи просування вперед! От зараз пані сприймає членів спеціалізованої начебто вченої ради саме як ресурс для просування до диплому кандидата наук, а члени спеціалізованої ради, у свою чергу, сприймають пані як відповідний (відомо який) ресурс.
Все інше у розділі є просто нецікавим – це оскомна загальна характеристика краю, насичена відсотками.
Розділ 3. «Оцінювання атрактивності ландшафтів ...» - «проаналізовано ландшафтні особливості регіону, виділено й охарактеризовано ландшафтно-пейзажні комплекси, проведене оцінювання атрактивності ландшафтів ..., розраховано естетичний потенціал ландшафтно-пейзажних комплексів» (с. 9).
Мій коментар: Нічого собі, скільки зроблено!
Нарешті стає трохи зрозумілішим, як дисертантка уявляє собі ландшафт чи пейзаж: «На основі ... досліджень, спираючись на візуальні особливості ландшафтів та взявши за основу будову надр і рельєфу регіону, нами виділено 3 типи ландшафтно-пейзажних комплексів ...» (с. 9).
Питання 18: Пані, наскільки глибоко Ви охопили будову надр і чому цю будову Ви взяли за основу?
Питання 19: Пані, а чому Ви називаєте це комплексами, а не, наприклад, композиціями, ансамблями чи синергетюшками, навіть геосинергетюшками?
Мій коментар: Маємо уявлення студентів 1 – 2 курсів, яким викладачі з поглядами радянських часів вводять у голови застарілі штампи. Особливо дивує те, що, якщо стосовно ландшафту ще існують погляди школи Л.С. Берга та його послдіовників, то до пейзажу це взагалі не має стосунку. Маємо випадок, коли розум, наданий самому собі, рухається у довільному напрямі – контекстно-незалежно.
Питання 20: Пані, так Ваші «візуальні особливості» мають відношення до ландшафтів, чи до фізіономії фізичних поверхонь? 
Мій коментар: Це те, чого слід було очікувати, коли людина робить не наукову, а політиканську «дисертаційну» роботу. Картинки на стор. 11 виглядають дуже симпатично.
Питання 21: Пані, а чому Ви пишете «долинно-річкові пейзажі», а не просто «долинні»?
Мій коментар: Може ж таке бути, що хтось не знає, що долини пов’язані з річками, тобто це – для розумово відсталих.
Питання 22: Пані, а як на Вашій схемі (рис. 2) проявляється будова надр?
Мій коментар: Глибинно, але глибину не видно за верхнім шаром фарби.
Питання 23: Пані, на рис. 3 Ви виділяєте «ландшафти» з різною цінністю, у якому сенсі дається ця «цінність»?
Мій коментар: Пані, яка проводила дослідження у геопростових реаліях, думає, що вона може дати абсолютну оцінку привабливості пейзажів. В результаті вона отримала те, що відомо і без такої оцінки – найменш привабливими є аграрні пейзажі, хоча – не факт. Але ось питання –
Питання 24: Пані, так де ж тут наукове дослідження
Мій коментар: Його немає, як немає і географії!

Розділ 4. «Охорона та оптимізація рекреаційного використання атрактивних ландшафтів»
Мій коментар: Цей вкрай простий матеріал мені просто не хочеться обговорювати, бо, за своїм рівнем, він не дотягує навіть до бакалаврської роботи. Все написане на декларативному рівні, а Рис. 4  Рекреаційно-господарське районування ... є чудовим прикладом картинки з журналу «Малятко». Твердження авторки про те, що її дослідження має теоретичне значення, не може не викликати усмішку, бо ніякої теорії в роботі немає.

ВИСНОВКИ
Їх сім (точно є зайві - перестаралася). 
Дисертантка і у висновках пише про виконання важливого науково-прикладного завдання. Вона досить наполегливо пише про нові науково обґрунтовані результати, хоча це встановлює не дисертант, а опоненти і члені спеціалізованої ради. Не думаю, що це так, бо наукою у роботі не пахне.
1. Про висновок не йдеться, є декларативний текст.
2. Дитячий лепет, який не пишуть навіть у бакалаврських роботах!
3. Заява про наявність у регіоні значних ... ресурсів не є висновком.
4. Дисертантка наводить три типи її ландшафтно-пейзажних комплексів, але це дуже слабо!
5. Це – стислий виклад частини автореферату, ніякого висновку тут немає.
6. Читаємо: «Комплексне оцінювання атрактивності ландшафтів засвідчує дієвість алгоритму ...» (с. 15), який дисертантка використала.
Питання 25: Пані, на основі яких критеріїв Ви сама дали таку оцінку своєму алгоритму? 
Мій коментар: Пані виходила з чисто умоглядної оцінки, головним фактором якої було бажання отримати диплом кандидата наук.
7. Йдеться про необхідність пейзажних природних заказників. При цьому пані не знає, що на сьогодні навіть збереження біорізноманіття є гострою проблемою, а, зазвичай, території, що характеризуються високим біорізноманіттям, є й найбільш привабливими для людей.
Отже, маємо «висновки» на рівні, максимум, бакалаврської роботи, хоча ті роботи, які писали свого часу мої студенти, були явно серйознішими.

ВИСНОВОК ПО АВТОРЕФЕРАТУ ДИСЕРТАЦІЇ
Маючи немаленький досвід в області дослідження феномену ландшафту, як і його атрактивності, маю негативно оцінити внесок дисертантки у цю проблематику. Єдине, що вона спромоглася зробити, так це зробити оцінку того, що вона називає ландшафтно-пейзажними комплексами, причому так не давши визначення ландшафту як явища. Натомість автореферат переповнений нікому непотрібними таблицями, яки займають три сторінки. В роботі дається оцінка атрактивності чогось (я так пишу, бо дисертантка не дала визначення того, що вона оцінювала), але оцінка не є науковим дослідженням, вона здійснюється експертами відповідного фахового напряму. На відсутність наукового дослідження вказує некоректно визначений предмет дослідження, мета і завдання, які взагалі написані, як виконані роботи. Зазначу, що ландшафтна проблематика взагалі є доволі складною і для того, щоб щось зробити у цій царині, слід було проробити багато літературних джерел. У тексті автореферату я побачив тільки три прізвища авторів, на яких дисертантка посилається конкретно. Це не може не дивувати. Взагалі складається враження, що науковий керівник – пан Ільїн Л.В. – готував дисертантку не по лінії наукової роботи, а по лінії політичної діяльності у близько-науковій сфері. Отже, загальний висновок негативний, спричинений відсутністю слідів наукового дослідження.

17.12.2017
Доктор географічних наук                       О.П. Ковальов       


12 коментарів:

  1. Шановний докторе Ковальов,
    Дякую за критичний аналіз цієї роботи. Втім, виникає питання щодо клімату як ресурсу. Я добре розумію, що клімат можна (так само як і ландшафт) трактувати як продукт феноменологічної редукції нашого сприйняття дійсності, або як когнітивний образ певних фізичних процесів. Дійсно, навіть статистичний графік багаторічного ходу температур чи вологості повітря важко назвати ресурсом. Але, якщо задіяти суто Ваш підхід і зробити акцент на організації як ключовому географічному концепті, власне темпоральна та просторова організація параметрів погоди може визначати відповідні економічні процеси. На мій погляд, не буде адекватним звести погодну комфортність перебування на морському курорті, як функцію одночасної емерджентної дії одразу багатьох погодних параметрів, що власне й робить це місце курортом, до наявності енергетичних ресурсів, що базуються на сонячній радиації - виникне термінологічне непорозуміння, бо може там й сонячні батареї одразу слід поставити усюди? Так само незрозуміло, чому нематеріальність, або когнітивна природа явища (наприклад, гармонійність фізіографічної мозаїки земної поверхні), що впливають на економічні феномени, не можуть розглядатись як економічні категорії? В цьому не бачать проблеми провідні західні вчені - не дарма існує таке поняття як культурні екосистемні (інколи ландшафтні) сервіси (Cultural Ecosystem Services), як і розробляються індикатори оцінювання характеру ландшафту (Landscape Character Assessment), а в США десятиліттями оцінюють "visual resources".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Навіщо використовувати термін "ресурс" для опису ландшафту, клімату? Що це додає в їх розуміння? Чи можна обійтися без нього?

      Видалити
    2. Зазвичай так і роблять - нехтують економічним значенням ландшафтів та клімату, англійською навіть є термін "commons" - ресурси, які доступні всім без винятку, публічні ресурси, та від того вони ж і потерпають - чи буде хтось обережно ставитись до чогось, що начебто не його? "Всё вокруг колхозное, всё вокруг моё" - цей радянський вираз якнайкраще окреслює проблему для того, хто знає ефективність колгоспів. До природи можна ставитись як до Храму, а не бридкої економічної категорії, але у цьому храмі буде брудно та якось погано з огляду на економічні екстерналії, якими є часто-густо наші краєвиди, особливо потворними є деякі міста. Врахування економічної ролі краєвидів та клімату зокрема дозволить операціоналізувати їх з метою захисту - люди мають знати, скільки краси набувають або втрачають краєвиди їх громади, чого коштують зміни клімату цілій планеті. Це надасть додаткові важелі як для природохоронної діяльності (легше пояснити, навіщо слід обмежити природокористування в якійсь зоні, базуючись на економічних альтернативах розвитку), та виведе географію на один доказовий рівень з економікою. Думати по іншому - наівний підхід, навіть якщо не любити сучасну експансію економіки до суміжних дисциплін (і навпаки - згадаймо нобелівського лауреату з економіки цього року). Обійдемось без економіки, міждисциплінарних досліджень, забудемо про ландшафтну екологію, обмежуючи себе рамками чистої географії - загонимо географію кудись "на маргінес", як висловився колись один з коментаторів цього блогу.

      Видалити
    3. Уважаемый А. Карасёв! По поводу Ecosystem Services, уже устоялся перевод "экосистемные услуги" (не "сервисы"). Рекомендую ознакомиться с примерами на сайтах ооновских природоохранных конвенций, например Конвенции о биоразнообразии.

      Видалити
  2. Що ви хочете обговорити? "Наболілі" проблеми Землі чи методологічні проблеми географії?
    Це та інше - цікаві теми для обговорення, але до чого тут термін "ресурс"? Ресурс - це термін, що описує доволі тривіальне ставлення економічних суб'єктів до предметів навколишнього середовища з метою їх корисного використання на певних етапах розвитку суспільства (яскраво виражено на капіталістичному етапі), наприклад, у домонотеїстичних суспільствах з їх ставленням до природи та інших людей знайти щось, що ставиться у відповідність цьому терміну складно. Це ж стосується і проявів нової економіки (деякі приклади є у цій книзі Designing Regenerative Cultures).
    Питання в тому чи варто його використовувати для таких абстрактних понять як клімат чи ландшафт, що це дає? До того ж, чи можна говорити про красу як про ресурс? Це зовсім різні поняття.
    Щоб розібратись у тих складних речах, що відбуваються на нашій планеті, маємо розрізняти різні типи взаємодій між людьми, природними створіннями, географічними створіннями, намагатись зрозуміти природу взаємодій. Ресурсний опис виглядає доволі обмеженим, він є калькою з взаємовідносин раннього та зрілого капіталізму, яку використовують будь до чого, у тому числі ландшафту, краси, мрій, кохання…. Але це серйозне обмеження, яке аж ніяк не сприяє більш глибшому розумінню взаємодій суб’єктів з середовищем і відповідно вирішенню наболілих питань.

    Думаю, варто продовжувати подібні обговорення, можливо на рівні більш конкретної дискусії.

    ВідповістиВидалити
  3. Можливо буде цікаво -
    https://www.huffingtonpost.com/entry/transforming-capitalism-seven-acupuncture-points_us_58e006cce4b03c2b30f6a6fa

    ВідповістиВидалити
  4. Методологічні проблеми географії як раз і полягають в ігноруванні деякими географами та іншими науковцями "наболілих" проблем Землі, замикаючись у "географії", "екології" та "економіці" і т.д. як окремих наукових дисциплінах. Ресурсний підхід, дійсно, є чисто антропоцентричним, але він жодним чином не передбачає скасування технологій, що сприяють сталості природокористування. Підзаголовок у наведеній статті "Nature: From Resource to Eco-system" - красивий, але по суті в тексті нема нічого, крім відомих закликів до "коеволюції" та партнерських стосунків з природою в рамках однієї екосистеми. Натомість конкретні дії щодо гармонізації життя людей на Землі пропонуються в рамках підвищення сталості природокористування - як це відбувається в умовах капіталізму, добре написано у Ральфа Фюкса у його книзі "Зеленая революция", 2016. Дійсно, капіталізм найкраще функціонує в умовах його координації інститутами, але не це тільки і не стільки якісь державні обмеження, а радше способи покращення комунікації між економічними акторами в умовах ринку. Тому не слід демонізувати капіталізм, відмовляючись від ресурсного підходу, який працює, бо це є таким собі бігством від реальності - географічним ескапізмом з його ноосферними утопіями, а намагатися пристосуватися до економічної логіки, доки ще не пізно. Країнами керують економісти, і їм не скажеш - ліс красивий, не слід його знищувати, бо це негарно. Спрощуючи, слід показати їм, що економічна вартість невикористання лісу або його використання для рекреаційних/наукових/природоохоронних цілей є вищою за ринкову вартість деревини. Таким чином, найчастіше й приймаються раціональні рішення в економіці, в той час як географи апелюють до ідеалів та ролі держави. Якщо комусь не подобається слово "ресурс" по відношенню до ландшафту, його можна замінити "економічною цінністю ландшафту", що в принципі одне й те ж, але географи мають допомогти економістам зробити адекватні економічні рішення, а не ігнорувати їх.

    ВідповістиВидалити
  5. Я не розглядатиму уявлення про економічну оцінку, ландшафт і клімат, бо це потребує іншого обговорення. Зупинюсь на наступному:

    Ви вважаєте, що ліси в Швеції перестали вирубувати через переоцінку їх економічної цінності? Виглядає, що відбулися зміни на рівні культури, переоцінка цінностей, а певні економічні механізми використовуються для конкретної реалізації. Уявіть, що ви показали карпатським "підприємцям" переосмислену економічну цінність Карпат. Навіть інтуїтивно відчувається, що це ні до чого не приведе. Суспільство дуже складне і розгляд його, як наприклад, складної системи показує, що переходи між певними режимами (у нашому випадку «взаємини» з лісом) здійснюються спонтанно, але потребують щоб створіння перебувало в стані «що очікує змін» (теорія Panarchy), є інші цікаві розгляди подібних переходів … До речі, Otto Scharmer https://www.presencing.com/ulab/overview і займається трансформаціями, що відбуваються в умовах невизначеності і має десятки успішних прикладів по всьому світу. Після переходу відбувається закріплення відібраних правил взаємодії – певні локальні економічні «закони», що визначають вигоду, юридичні обмеження, культурні цінності та ін. Це спрощений приклад опису подібних ситуацій, який використовують у суспільствознавстві (куди входить і економіка) на основі теорії складності як методологічної основи. У географії з її гетерогенними акторами ситуація виглядає ще складніше.

    Зараз іде явний процес формування єдиної методологічної основи (за часту на основі теорій складності, рідше холізму) у всіх напрямках: біології, екології, економіці, фізиці, географії, психології, AI…До речі, бізнес теж не відстає. Це і є те що об’єднує науку, створює спільний базис, уможливлює взаємодії. Але, нажаль, українська географія не має відношення до цих процесів і займається паровозобудуванням у часи коли на дорогах їздять тесли.

    Для того, щоб зрозуміти цей складний світ нам потрібно постійно дивитись на нього через нові окуляри, намагатися не зациклюватись лише на одному погляді. Жодна складна проблема не вирішується на рівні на якому вона виникла і завжди потребує подолання, вихід на новий рівень світогляду.

    ВідповістиВидалити
  6. Олекса Ковальов "Номад"26 грудня 2017 р. о 17:50

    Перш за все хочу подякувати шановному Олександру Карасьову за цілком коректний виступ, а ще більше — Миколі Яровому за розумну відповідь. Пане Олександре, Ви цілком слушно написали, що клімат, як і ландшафт, можна трактувати як продукт феноменологічної редукції, як ментальний образ (патерн). Ви також зауважуєте, що зміна параметрів погоди … і ось тут маємо вже некоректність, бо погода не має параметрів, параметри мають відношення до атмосферного повітря (температура, тиск, вологість тощо), а погода — це такий же узагальнений образ, як і клімат. І ось ці параметри дійсно можуть впливати і на економіку, і на такий показник, як комфортність перебування на пляжі. Але це не ресурс, це — умови, чого не зрозуміла дисертантка. До речі, Ви пишете, що “не буде адекватним звести погодну комфортність перебування на морському курорті, як функцію одночасної емерджентної дії одразу багатьох погодних параметрів”. Я не знаю, де взяли вислів “емерджентна дія”, бо емерджентність - це прояв, ефект, який є результатом суміжної дії. Також не можу погодитись з Вашою думкою, що “гармонійність фізіографічної мозаїки земної поверхні”, як, начебто, прояв когнітивної природи, може бути економічною категорією, де економіка - це організація виробничої діяльності. Гармонійність рисунку денної поверхні зазвичай пов'язується з емоційною сферою, а когнітивність - це раціональна сфера. Коли людина здійснює виробничу діяльність, вона майже не помічає те, що впливає на її емоційну сферу. Що стосується “Landscape Character Assessment” та “visual resources”, це питання іншого плану. Звісно, можна заявляти, що ландшафти, привабливість оточення впливають на економіку сфери рекреації як варіанту бізнесу, але це залежить від культури. На сьогодні це має сенс, завтра люди створять таку культуру, у контексті якої це не буде мати жодного сенсу. Не можна все зводити до економічного ефекту.

    ВідповістиВидалити
  7. По-перше, дякую за змістовні відповіді. По-друге, дякую за виправлення неакуратностей в тексті. Тепер по суті: у Миколи Ярового був приклад про припинення вирубування лісів у Швеції як начебто приклад зміни культури - кореляція між екологізацією стилю господарювання та екологізацією культури дійсно існує, але це не означає причинно-наслідковий зв'язок, бо екологізація і культури, і економіки є похідною від рівня економічного розвитку за класичною кривою Кузнеця. Крім того, така екологізація можлива за умови покриття дефіціту ресурсів з менш розвинених країн - зокрема, з України. Те саме стосується і розміщення екологічно небезпечних виробництв. Теорія складності як методологічна основа звучить красиво, і, безперечно, варта уваги, але, боюсь, гіпотетичним "підприємцям" з Карпат вона буде ще менш зрозумілою, аніж пояснення бізнес-планів альтернативних видів економічної діяльності в лісі з розрахуванням ренти.
    Що стосується розмежування емоційної та когнітивної сфери - не все так однозначно, що й показує нобелівський лауреат цього року Ричард Талер на прикладі поведінкової економіки: людям слід замислитися над тим, як емоції впливають на їх економічні рішення. І навіть розмежування економіки та культури не є адекватним, бо люди готові платити за сприйняття творів мистецтва (це доречний приклад, бо навіть запропонований Вами термін "артгеографія" проводить таку ж паралель), і їхня готовність платити за лімітований доступ створює економіку культури, що показує, наприклад, Олександр Долгін з Вищої школи економіки: http://adolgin.ru/. Звісно, фільми та музика, образотворче мистецтво є кінцевими продуктами, що створюють багатомільярдний бізнес, але у випадку з природними нематеріальними феноменами, такими як ландшафт, вони можуть операціоналізуватися саме як природний ресурс (або послуга) в рамках ландшафтної економіки, започаткованої Коліном Прайсом (DOI 10.1007/978-3-319-54873-9, книга шукається за цим номером на сайті http://sci-hub.tw/). Погоджуюся, що не можна все зводити до економічного ефекту, але не можна все зводити також і до культури, що так полюбляють географи (можливо через якесь переоцінення педагогічної ролі географії у вихованні екологічної культури, чи ще щось).

    ВідповістиВидалити
  8. Доречі, дійсно загальноприйнятим є поділ на природні умови та ресурси. Умови лише впливають на економічну діяльність, а не є її предметом. Це вірно лише до моменту, коли економіка ще не розпізнає, як саме деякі умови можуть стати предметом господарювання. Наприклад, атрактивність ландшафту сьогодні активно капіталізується, бо люди ладні платити за час, проведений у якісному візуальному середовищі - музеї, кінотеатрі або нацпарку.

    ВідповістиВидалити
  9. Ваша позиція стосовно економіки, ландшафту .. зрозуміла. Свій погляд на неї я наводив, думаю повторювати немає сенсу. Можемо в майбутнього розглянути певну тему з ціллю поглиблення її розуміння через різносторонній розгляд, але це потребує підготовки.

    ВідповістиВидалити