3 квітня 2017 р.

Відгук про автореферат дисертації Лозинського Романа Мар’яновича «Етномовна географія України»

ЦЕ СВИНСТВО ПРОТЯГНУТИ ПІД ВИГЛЯДОМ
ДОКТОРСЬКОЇ ЗВИЧАЙНИЙ ЗВІТ, ЯКИЙ НЕ МАЄ
ЖОДНОГО СТОСУНКУ ДО ГЕОГРАФІЇ!
ПАН ЛОЗИНСЬКИЙ Р.М. ТА ТІ, ЩО ЙОМУ ДОПОМОГЛИ ОТРИМАТИ ДИПЛОМ ДОКТОРА ГЕОГРАФІЧНИХ НАУК
У 2010 РОЦІ МАЮТЬ БУТИ ПОЗБАВЛЕНІ ДИПЛОМІВ!

Після ознайомлення з авторефератом дисертації А. Зубика, науковим керівником якого був пан Лозинський Р.М., я вирішив познайомитись і з його дисертацією. Перше що мене вразило – це назва: «Етномовна географія України». Вже ця назва роботи мала б стати перепоною для її захисту у географічній спеціалізованій раді, бо такої географії – етномовної – немає і бути не може. Але пан Р.М. Лозинський став доктором географічних наук, звісно, формальним. Є ще деякі моменти, які викликали мій подив. Опонентами, звісно, формальними, виступили пан О.Г. Топчієв, пані О.В. Заставецька та доктор економічних наук Садова У.Я. Не буду ставити питання, як могли погодитись опонувати цю роботу перші двоє з названих, але яке відношення до географії (якщо це географія), тим більше – до етномовної проблематики може мати економіст? Ніякого. Отже, відгук.

Роботу виконано на кафедрі географії України географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий консультант: Заставний Федір Дмитрович, доктор географічних наук, професор

Офіційні опоненти:     
Топчієв Олександр Григорович, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри економічної та соціальної географії, Одеський національний університет імені І.І. Мечнікова;

Заставецька Ольга Володимирівна, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри географії України і туризму, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка;
                                     
Садова Уляна Ярославівна доктор економічних наук, провідний науковий  співробітник, завідувач відділу соціально-гуманітарного розвитку регіону Інститут регіональних досліджень НАН України;
        
Захист відбувся “26 березня” 2010 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка. 

Відгук
про автореферат дисертації
Лозинського Романа Мар’яновича
«Етномовна географія України»,
представленої на здобуття наукового
ступеня доктора географічних наук
за спеціальністю 11.00.02 –
економічна та соціальна географія


Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Дисертант описує мовну проблему України і зазначає: «Мовна проблематика є предметом досліджень і дискусій спеціалістів з різних наукових дисциплін і напрямів, однак її географічний аспект у сучасній науці досліджено недостатньо. Не належно вивчено регіональні відмінності мовного складу населення й етномовних процесів в Україні, вплив на їхню динаміку різноманітних географічних чинників» (с. 1).
Питання 1: Шановний Романе Мар’яновичу, що може означати географічний аспект мовної проблематики, у чому цей аспект полягає, у регіональних відмінностях мовного складу населення?
Питання 2: Пане, про які географічні чинники йдеться?
Питання 3: Пане, а чи може існувати, наприклад, географічний аспект при розгляді відмінностей тьохкання солов’їв чи мявкання котів?
Мій коментар: На цьому можна було б припинити розгляд дисертації, бо ніякого географічного аспекту мовної проблематики не існує. Якщо дисертант зводить свій «географічний аспект» до «регіональні відмінності мовного складу населення й етномовних процесів», то ніякого відношення до географії це не має. Географія має свою область дослідження, що відповідає певним критеріям. Все інше – вигадки. Подивіться, що пише автор: «Оскільки мова є одним з головних критеріїв етнічності, то географічне дослідження мовних проблем в Україні сприятиме розв’язанню низки важливих питань загальної теорії етносу» (с. 1)!
Питання 4: Пане, що Ви розумієте під географічним дослідженням, які його особливості?
Мій коментар: Немає географічного дослідження, є дослідження географічних об’єктів, тобто це некоректне висловлювання.
Я не побачив у пункті «Актуальність» жодного натяку на якусь актуальність!
Об’єкт дослідження: етномовний простір України, як форма буття мовних груп населення, що живуть в конкретних етномовних середовищах, в їхній динаміці та територіальних взаємозв’язках.
Питання 5: Пане, якщо вводити «етномовний простір» (хоча краще говорити про етномовне середовище з його просторовим аспектом), то яке відношення він має до географії?
Мій коментар: Все це виглядає дивно. Виходить так, якщо щось має просторовий аспект, то воно стає об’єктом дослідження географії. Але це абсурд! В роботі відсутній об’єкт дослідження, що відповідає критеріям географічності.
Предмет дослідження: територіальна організація етномовного простору України, а також тенденції та проблеми його розвитку.
Питання 6: Пане, а як слід розуміти Вашу територіальну організацію, що це таке?
Мій коментар: Протягом довгого часу я намагаюсь отримати відповідь на питання стосовно суті територіальної організації, але жоден з тих, хто використовує цю фразу, відповіді не дав.
Питання 7: Пане, так що у вашому предметі має відношення до географії?
Мій коментар: Нічого!
Мета дослідження: розроблення теоретичних і методичних засад етномовної географії на основі суспільно-географічного вивчення сучасної мовної ситуації в Україні, зокрема визначення її територіальних особливостей, тенденцій розвитку та головних проблем, а також обґрунтування загальнодержавної мовної політики й її регіональних аспектів.
Питання 8: Отже, пане, у чому полягає суть етномовної географії?
Мій коментар: Такої географії не існує, це абсурд! Так можна заявити про існування тисяч різних географій, наприклад, географії носіїв прізвища Лозинський. Сучасну мовну ситуацію в Україні мають вивчати соціологи, етнологи, мовознавці, політологи, але вже точно не географи!
Отже, маємо ситуацію, коли і об’єкт, і предмет «дослідження» є дутиками!
Завдання дослідження (всього вісім, забагато):
­ обґрунтувати теоретичні положення етномовного напрямку в суспільній географії, визначити його роль і місце серед наукових напрямків, що виникли на основі синтезу географії та мовознавства;
Питання 9: Пане, навіщо Вам синтез бульдога з носорогом?
Мій коментар: Пан написав нісенітницю, і це сприймалося як щось оригінальне?
­ розкрити наукову сутність поняття «мовна ситуація» в суспільно-географічних дослідженнях;
Питання 10: Пане, що таке «наукова сутність»?
Питання 11: Пане, яким боком Ваша «мовна ситуація» пов’язана з географією?
Мій коментар: Це кваліфікується як довільний рух «розуму». Пан просто демонструє повну відсутність розуміння суті географії.
­ розробити методику суспільно-географічного дослідження мовної ситуації, зокрема мовного складу населення, етномовних процесів, виявити вплив на них різноманітних географічних чинників;
Питання 12: Пане, невже це вимагає якоїсь особливої методики, і що Ви робили спочатку – досліджували, чи розробляли методику?
         Мій коментар: Дивно, завдання ставляться задля дослідження об’єкту, а тут маємо розробку методики, яка на момент дослідження вже має бути.
­ проаналізувати історико-географічні особливості розвитку мовної ситуації в Україні впродовж ХХ ст., виявити їхній вплив на сучасні мовні відносини в державі;
Питання 13: Пане, невже «особливості розвитку мовної ситуації в Україні впродовж ХХ ст.» ще не досліджені етнологами, мовознавцями, соціологами, що Ви можете тут додати?
Мій коментар: Нічого!
­ визначити головні параметри сучасної мовної ситуації в Україні, зокрема роль і поширення найчисленніших за кількістю носіїв етнічних мов, етномовні процеси, а також етномовне домінування;
Питання 14: Пане, а яке відношення це має до географії?
Мій коментар: Ніякого!
­ дослідити територіальну організацію етномовного простору України, здійснити етномовне районування території держави;
­ виявити головні проблеми та тенденції розвитку мовної ситуації в Україні на початку ХХІ ст.;
Питання 15: Пане, і це теж, на Вашу глибоку думку, географія?
Мій коментар: Як таке могли прийняти до захисту у спеціалізованій вченій раді Д 35.051.08 у Львівському національному університеті ім. Івана Франка!
­ обґрунтувати, з суспільно-географічного погляду, концептуальні засади загальнодержавної та регіональної мовної політики в сучасній Україні.
Питання 16: Пане, мовна політика також має відношення до географії?
Мій коментар: У корумпованій державі до географії має відношення все, що дозволяє отримати диплом кандидата чи доктора географічних наук!
Я не побачив жодного пункту, який дійсно можна кваліфікувати як наукове завдання, і жоден з них не має відношення до географії!
Методи дослідження: «У дисертаційному дослідженні передусім використовувався порівняльно-географічний підхід, поєднувалися логічний та історичний підходи. Для вивчення сучасної мовної ситуації головним був геоситуаційний підхід, для визначення тенденцій розвитку мовної ситуації – системний підхід, активно використовувалися статистичний і картографічний методи» (с. 3).
Питання 17: Пане, а що це за «порівняльно-географічний підхід», у чому його сутність?
Мій коментар: Пізнаючи світ ми взагалі все порівнюємо, саме це і призвело до виділення наукових напрямів. Говорити про якійсь особливий «порівняльно-географічний підхід» немає жодного сенсу. Ніхто не каже про «порівняльно-біологічний», «порівняльно-хімічний» підходи, це нікому не потрібно.
Питання 18: Пане, у чому суть Вашого «логічного підходу»?
Мій коментар: Вся наука будується на логіці і говорити про логічний підхід просто некоректно!
Питання 19: Пане, а Ваш «історичний підхід» - це підхід з якого боку, і як він у Вас поєднувався з логічним підходом?
Мій коментар: Я бачу звичайну профанацію. Дисертант намагається красивими, начебто, науковими фразами показати, що його робота має відношення до науки. Ні, це – профанація!
Питання 20: Пане, а як Ваша «мовна ситуація» пов’язана з «географічною ситуацією»?
Мій коментар: А ніяк! Це словесні бульбашки, за якими немає жодного сенсу. Ці ситуації ніяк не пов’язані між собою.
Наукова новизна (всього дев’ять пунктів – чи не забагато!):
­ розроблено теоретичні засади суспільно-географічного дослідження мовних проблем, виокремлено етномовний напрямок у суспільній географії, визначено його головні завдання, термінологічну основу, встановлено місце в системі суспільно-географічних наук, зв’язок з іншими галузями наукових знань;
          Питання 21: Пане, як Ви могли говорити про «етномовний напрямок у суспільній географії», якщо він не може мати відношення до географії за визначенням?
Мій коментар: Ось приклад того, як пройдисвіти від науки міняють межі географії на свою користь!   
­ визначено суспільно-географічну сутність поняття «мовна ситуація», яка розглядається як стан мовного складу населення, етномовних процесів і територіальна організація мовних груп населення у конкретний період часу на певній території;
Мій коментар: Ніякої суспільно-географічної сутності поняття «мовна ситуація» не існує, це вигадка некомпетентної людини.
­ розроблено методику суспільно-географічного вивчення мовного складу населення, визначено п’ять головних етапів його дослідження, проаналізовано інформаційну основу для аналізу етнічного складу населення в Україні, визначено найважливіші абсолютні та відносні показники, що характеризують його стан і динаміку;
Питання 22: Пане, як можна «методику суспільно-географічного вивчення» будь-чого розглядати як наукову новизну?
Мій коментар: Пан просто не розуміє, що таке наукова новизна!
­ визначено найважливіші етномовні процеси, розроблено їхню типологію, виділено дві групи процесів: процеси, що виникають внаслідок взаємодії етнічних мов, та процеси, пов’язані з розвитком етносу, а також самої етнічної мови як важливого компонента етнічної системи; охарактеризовано методичні відмінності вивчення етномовних процесів в Україні;
Питання 23: Пане, невже до Вас етнолігвісти не розібралися у «етномовних процесах»?
Мій коментар: Розумієте, який жах! 
­ простежено історико-географічні особливості розвитку мовної ситуації в Україні в XX ст. та їхній вплив на сучасну мовну ситуацію, виокремлено головні етапи розвитку мовної ситуації, її кількісні й якісні параметри та динаміку на різних етапах, закономірності розвитку етномовних процесів;
Питання 24: Пане, невже до Вас «особливості розвитку мовної ситуації в Україні в XX ст.» не були простежені?
Мій коментар: Розумієте, який жах!
­ виявлено сучасний стан і тенденції мовної ситуації в Україні, зокрема параметри та співвідношення мовної структури населення, динаміку етномовних процесів (передусім мовної асиміляції та двомовності), поширення в Україні різних етнічних мов, розселення мовних груп, особливості етномовного домінування;
­ проаналізовано територіальні відмінності мовної ситуації в Україні, здійснено етномовне районування території держави, виділено (із застосуванням методу багатопоказникового аналізу) й охарактеризовано 12 етномовних районів, головні параметри та тенденції розвитку мовної ситуації в кожному з районів;
­ визначено напрямки розвитку мовної ситуації в Україні в найближче десятиріччя, на основі аналізу переписних матеріалів і результатів соціологічних досліджень виділено три сценарії розвитку мовної ситуації (з врахуванням можливої зміни дії головних чинників), виділено слабкі й сильні сторони української та російської мов у процесах їхньої взаємодії;
­ обґрунтовано загальнодержавні та регіональні засади мовної політики, основою якої водночас із гарантуванням мовних прав населення України різного етнічного походження має бути забезпечення повноцінного розвитку української мови як єдиної державної.
Мій коментар: Далі по пунктах «новизни» я вже не буду ставити питання, бо добре видно, що вся ця «проблематика» не має відношення до географії, а деякі пункти давно не містять проблем.
В роботі немає жодного пункту «наукової новизни», який би мав відношення до географії

Основний зміст
Розділ 1. «Теоретичні засади суспільно-географічного дослідження мовних проблем» - «проаналізовано теоретичні питання взаємодії географії та мовознавства, шляхи формування суміжних наукових дисциплін і, зокрема, етномовної географії. Запропоновано суспільно-географічне трактування терміну «мовна ситуація», зазначено відмінності цього трактування порівняно з соціолінгвістичним, а також проаналізовано географічні чинники мовної ситуації» (с. 6 - 7).
Я хочу звернути увагу читачів на наступне словоблуддя автора: «Синтез географії та мовознавства триває понад сторіччя, однак дослідження на перетині цих наук є доволі вузькою сферою наукових досліджень, результати яких здебільшого невідомі фахівцям із суміжних суспільних наук, і не знаходять належного використання у практиці. На перетині географії й мовознавства виникає одразу декількох наукових дисциплін мовно-географічного спрямування. Одним з найдавніших напрямків суспільно-географічного дослідження мовної проблематики є етномовний. На основі цього напрямку формується нова наукова дисципліна – етномовна географія, яка географічними методами досліджує мовні ознаки населення. Етномовна географія є частиною етнічної географії. Крім етномовної географії до наукових дисциплін суспільної географії, що досліджують мовну проблематику, належить також мовно-культурна географія» (с. 7).
Питання 25: Пане навіщо Ви так засмітили географію?
Мій коментар: Бо пан ніколи не був географом, йому байдуже, головне – отримати диплом доктора наук.
Я не можу зупинитися, читайте: «В етномовній географії мову досліджують передусім як критерій етнічної ідентичності людини. Натомість в лінгвістичній географії, яка географічно вивчає мовні факти й явища, мова виступає як знакова (семіотична) система» (с. 7).
Питання 26: Пане, а чим мова є у етнологів?
Мій коментар: Яка різниця, пане Ковальов, головне – бути доктором (слова видатного українського плагіатора, доктора технічних наук без технічної освіти І.Г. Черваньова, Каразінський університет)!
У мене питання до тих, хто у 2010-му році мав змогу прочитати цей шедевр профанації (я такої змоги не мав!): як ви могли пропустити таку маячню і дати можливість цьому пройдисвіту стати доктором наук?

Розділ 2. «Напрямки і методика суспільно-географічного дослідження мовної ситуації» - «запропоновано методику дослідження мовного складу населення, етномовних процесів (особливу увагу звернено на процеси мовної асиміляції та поширення двомовності, як найважливіші в етномовній проблематиці), а також охарактеризовано статистичні джерела етномовного дослідження території України» (с. 9 - 10).
Мій коментар: Ні, я і тут не буду ставити питання, бо це просто повний абзац! Виявляється, пан запропонував «методику дослідження мовного складу населення ...»!
Подивіться на текст «докторської» «географічного» спрямування: «Рідна мова – це перша мова людини, яку вона засвоїла в дитинстві, “мова колиски”, або мова матері. Крім цього, використовують критерії “розмовна мова”, “побутова мова”, “мова грамотності” й ін.» (с. 10)!
Питання до всіх: Хто впізнає у цьому тексті географію?
Мій коментар: Ще раз – як могли пропустити це «наукове» сміття!
Читаємо: «Інформаційною основою досліджень в етномовній географії є передусім матеріали переписів населення» (с. 11).
Питання 27: Пане, з якого курсу геофаку Вас видали?
Мій коментар: Ще раз – як могли пропустити це «наукове» сміття! Невже найшлося достатньо «кваліфікованих» географів, які написали позитивні відгуки на цю маячню!

Розділ 3. «Мовна ситуація в Україні: суспільно-географічний аспект» - «досліджено історико-географічні особливості розвитку мовної ситуації в Україні в ХХ ст., сучасний мовний склад населення, головні етномовні процеси, етномовне домінування, а також здійснено етномовне районування території держави» (с. 12).
Мій коментар: Я вже не буду ставити питання стосовно географічних «особливостей розвитку мовної ситуації в Україні», але мене турбує питання:
Невже в Україні знайшлося достатньо географів, які дали позитивні відгуки на цю маячню?
Якщо пан пройшов, виходить, що знайшлося достатньо.
Питання 28: Пане, «історико-» може тут і є, а яким боком Ви з таким матеріалом причепилися до географії?
Мій коментар: Тим самим, відомо яким! Бачите, що роблять представники так званої суспільної географії! Спокійно трансформують тіло географії так, щоб і їм місця вистачило.
Перепрошую, я читаю текст і дивуюсь, це ж звичайна статистика, відома кожному школяру, текст подібний до звіту. Як таке могло пройти на захист!
На стор. 16 дається карта «Частка населення, що вважає рідною мовою українську ...» - але ж це рівень 1-го курсу, а може й взагалі шкільний!

Розділ 4. «Проблеми і перспективи розвитку мовної ситуації в Україні» - «охарактеризовано сучасні тенденції та напрямки розвитку мовної ситуації в державі, виділено найважливіші мовні проблеми, запропоновано концептуальні засади загальнодержавної та регіональної мовної політики» (с. 21).
Це схоже на звіт. Жодного натяку на якесь дослідження. 
Питання 29: Пане, на стор. 23 Ви пишете наступне: «Збереженню вагомої ролі російської мови на сході сприятиме також географічне сусідство з Росією», отже, що Ви розумієте під висловом «географічне сусідство»?
Мій коментар: Складається враження, що пан у своїх географічних уявленнях не піднявся вище шкільного рівню!
Я дочитав текст до кінця – це звичайна белетристика, «збагачена» статистичними даними і давно всім відомими політичними заявами, нічого спільного з науковим дослідженням робота не має!
Питання 30: Пане, а як Ви проводили польові дослідження, без яких жодна географічна робота не обходиться, де результати?
Мій коментар: Ковальов зовсім здурів – кому вони потрібні, якщо є Інтернет!

Висновки (всього чотирнадцять – неприпустимо багато!)
Я не буду аналізувати ці «висновки», бо вони такими не є. Подивіться, що пише автор: «Цей науковий напрямок дає можливість з теоретичного та прикладного погляду виявити роль географічних чинників у сучасних етномовних процесах» (с. 25).
Питання 31: Пане, а про які географічні чинники йдеться?
Мій коментар: Я у авторефераті нічого не побачив! Замість висновків маємо звичайну балаканину, яку я не можу назвати навіть близько-науковою.
Подивіться на характер цих висновків (висновок 8): «У державі важливе значення й далі зберігає російська мова, якою вільно володіє 2/3 від загалу населення держави» (с. 28)!
Пане, як Вам було не соромно з такими «висновками» лізти у доктори наук!
Нарешті побачив те, що автор називає географічними чинниками: «на мовну асиміляцію суттєво впливає географічне положення місцевостей, особливості розселення, історико-географічні особливості розвитку території, особливості заселення, процеси урбанізації, процеси міграції українців і представників етнічних меншин» (с. 28) –
Мій коментар: Але ж це повний абзац!

Висновок по автореферату дисертації
Маємо приклад того, як в Україні знищується географія. Катастрофічно низького рівню писулька, заповнена статистичними матеріалами та давно всім відомими фактами, у якій повністю відсутні сліди наукового дослідження. Більше того, робота не має до географії жодного стосунку. Отже, ніякого висновку по цій «дисертації» не можна зробити в принципі. Залишається тільки поставити питання тим, хто приймав участь у протягуванні цієї «дисертації» через «захист». Я пишу це слово у лапках, бо захищати тут не було що.
Вимагаю позбавити пана Лозинського Р.М. диплома доктора географічних наук і ставлю питання про його діяльність на посаді у Львівському національному університеті ім. Івана Франка!
Піднімаю питання про кваліфікацію тих, хто, виступивши у якості опонентів, дав позитивні рецензії, а також тих, хто написав позитивні відгуки, що дало пану Лозинському Р.М. прошмигнути у доктори географічних наук.

1.04.2017 року
Доктор географічних наук                                      О.П. Ковальов

1 коментар:

  1. Олекса Ковальов "Номад"3 квітня 2017 р. о 13:57

    Ми бачимо, що сталося з географією в Україні. Такі "дисертації", в яких відсутнє будь-що, що потребує захисту, до того ж не має жодного стосунку до географії, є показником того катастрофічного стану, до якого її довели дільці від науки.

    ВідповістиВидалити