6 листопада 2013 р.

Конструктивно-маячневий аналіз теоретичних концептів становлення новітньої української географії (по сторінках автореферату докторської Штойка Павла Івановича, Львівський національний університет ім. Івана Франка)

У читачів може скластися враження, що Олекса Ковальов – людина, яка бачить тільки негативне. Насправді, я, маючи певні часові обмеження, відбираю ті автореферати дисертацій, назва яких викликає сумнів стосовно їх приналежності до географії. Такою є і ця дисертація.

Відгук
про автореферат дисертації
Штойка Павла Івановича
«Теоретичні концепти становлення
новітньої української географії»
представленої на здобуття наукового ступеня
доктора географічних наук за спеціальністю
11.00.11 – конструктивна географія і раціональне
використання природних ресурсів

Надзвичайно складна тема. Але не можу зрозуміти, чому така тема захищається у географічній спеціалізованій раді, а не у, наприклад, філософській раді, чи, якщо така є, раді з методології науки чи наукознавства (бо всі науки поєднані між собою). Об’єктом розгляду тут є не геосередовище, чи якісь природні явища, чи територіальні комплекси …, а концепти (поняття). Не можу зрозуміти і вислів «новітня географія», бо такою вона була і залишається – 100, 50, 25 і навіть 2 роки тому, бо йде про постійний пошук, з’являються нові думки, змінюються погляди. Не можу зрозуміти також, чому має місце таке жорстке обмеження – «українська географія»? Географія, як гілка науки в цілому, не може обмежуватись національними кордонами. Коли пишуть про історію географічної думки у певний відрізок часу, наприклад, у США, то так і пишуть – у США, або у Франції тощо. А подібного роду обмеження мені каже тільки про одне: існує якась окрема українська географія, яка має свій шлях розвитку, не пов'язаний з географією у інших країнах. Думаю, назва дисертації є некоректною.
Загальна характеристика роботи.
Актуальність теми.
Питання 1: Шановний Павло Іванович, що вивчає географія як наукова дисципліна?
Мій коментар: Я поставив це питання, бо, прочитавши «Актуальність теми», не зміг зрозуміти, чому дисертація на таку тему захищається у географічній раді. Я повторюся (про це я вже написав вище), що географія має справу з певним чином організованим середовищем – чисто природним, чи зміненим людською діяльністю, але не з областю дослідження, що базується на поняттях «концепт», «науково-конструктивне осмислення», «конструкт» і т. і.
Об’єкт дослідження: процеси розвитку української загальної географії на етапі її становлення у контексті європейського землезнання.
Питання 2: Шановний, а чому не світового землезнання?
Мій коментар: Тут питання далі можна не ставити, бо таке дослідження не є географічним: дослідження розвитку географії не є дослідженням географічним, хоча, звісно, може проводитись географами!
Предмет дослідження: система теоретичних і методологічних концептів (ідей, понять і категорій, концептів та теорій, принципів і положень), які сформували й обґрунтували вітчизняні вчені та наукові інституції.
Питання 3: Пане, так де ж тут географія?
Мій коментар: Тут географією і не пахне! На цьому можна було б поставити крапку, але я продовжу.
Мета роботи: полягає у розкритті теоретико-методологічних засад конструктивно-гносеологічного аналізу розвитку географічної науки та обґрунтуванні теоретичних концептів процесу становлення новітньої української географії.
Питання 4: Пане, область Вашого дослідження має відношення до географії, чи до гносеології?
Питання 5: Шановний, чи можете Ви назвати теоретичні концепти становлення української географії?
Питання 6: Пане, чим конструктивно-гносеологічний аналіз відрізняється від конструктивного і гносеологічного як окремих?
Питання 7: Шановний, теоретичні концепти, про які Ви заявляєте, є Вашими? А якщо вони мають своїх авторів, чи не були вони обґрунтовані ними і чи варто обґрунтовувати їх знову?
Мій коментар: Мені не зрозуміло, невже хтось з географів, що шанують себе, може дозволити дисертанту навішати таку негеографічну локшину на географічні вуха? Мета роботи відразу ставить хрест на дисертації як такій, що може захищатися за напрямком «географія».
Завдання дослідження:
. вдосконалити теоретико-методологічні підходи до сутності наукового пізнання як моделі конструктивного аналізу становлення і розвитку науки;
Питання 8: Пане, а куди подівся об’єкт дослідження географії?
Мій коментар: Чекати на відповідь не варто, його просто немає. Крім того, задачею наукового дослідження не може бути «вдосконалити…».
. узагальнити і конкретизувати розвиток науки у структурі наукового пізнання та з’ясувати її у концептах загальнонаукових парадигм;
Мій коментар: Перепрошую, мій мозок не спроможний виявити смисл цього завдання.
. науково обґрунтувати теоретико-методологічні концепти дослідження процесу становлення новітньої української географії;
Мій коментар: Перепрошую, мій мозок не спроможний виявити смисл цього завдання.
. дослідити стан проблеми вивчення теоретико-методологічних концептів і конструктів у різних періодах географічного пізнання;
Питання 9: Шановний, Ви, що, не знаєте, що стан не досліджується, а визначається?
Мій коментар: Перепрошую, мій мозок не спроможний виявити смисл цього завдання.
. здійснити ретроспективний аналіз і виявити головні періоди етапу становлення новітньої української географії;
Мій коментар: Перепрошую, мій мозок не спроможний виявити смисл цього завдання.
. висвітлити роль організованих форм – наукових товариств та географічних інституцій як головних центрів розвитку української географічної науки;
Мій коментар: Невже така мура може бути у докторській дисертації?
. розглянути сутність взаємодії географії з іншими науками у процесі її становлення;
Питання 10: Шановний, так у чому ж ця сутність полягає?
Мій коментар: Зв'язок географії з іншими науковими напрямками давно з’ясований.
. охарактеризувати процес формування географічної думки в контексті концептуальних засад української та європейської географії.
Питання 11: Пане, а що таке «концептуальні засади», наведіть, будь ласка, приклади.
Мій коментар: Ні про яке географічне дослідження тут не йдеться.
Теоретико-методологічна основа: принципи єдності історичного та логічного, об’єктивності, взаємозв’язку процесів і явищ у суспільстві, що дало змогу переосмислити тогочасні події та дійти до важливих узагальнень із досліджуваної проблеми.
Мій коментар: Цього достатньо, щоб зрозуміти, що йдеться про звичайну підміну: географічне дослідження підміняється балаканиною про концепти і конструкти.
Наукова новизна:
Питання 12: Пане, яке відношення проблема раціоналізму науки має до географічного дослідження?
Мій коментар: Ніякого! Далі навіть розглядати не буду, бо немає факту дослідження.
Основний зміст викладу
Розділ «Теоретико-методологічні засади…».
Мене зацікавило питання руху географії до «інтенціональної парадигми», яка, за автором є парадигмою «самоусвідомлення людством свого місця і ролі в системі «природа - суспільство»».
Мій коментар: Термін «інтенція» (intension) використовується, перш за все, феноменологами і означає внутрішнє тяжіння до чогось. Тому мені не зрозуміла позиція автора.
Що стосується всього розділу, він не має відношення до напрямку «географія». Коректність того, що у ньому міститься, мають визначати спеціалісти в області філософії науки.
Розділ «Формування теоретичних концептів географії…».
Мій коментар: Я не можу навіть питання поставити, бо йдеться про питання дуже загального плану, які мають відношення не тільки до географії.
На стор. 10 автор пише про «еволюційні конструкти впливу європейської науки на становлення новітньої української географії».
Питання 13: Пане, так йдеться про розвиток української географії, чи про її входження у європейську географію шляхом включення у понятійну базу вказаних Вами конструктів? І як розуміти «еволюційні конструкти впливу»?
Дисертант пише, що «у конструкті географічної єдності розглянуто «фізіономічний» принцип у ландшафтному сприйнятті, наголошено на шляху від первинного знакового (через картину чи слово) до наукового застосування слова «ландшафт» у географічній науці (способу зафіксувати його як реальність) – «фізіономічний принцип» утворює вихідний пункт науково-географічного функціонування (М. Гродзинський, 2005)» (с. 10).
Питання 14: Пане, чи є поняття ландшафту географічним?
Питання 15: Шановний, Ваш «фізіономічний принцип» стосується чого – ландшафту як реальності, чи того утворення, особливості будови поверхні якого ми сприймаємо як ландшафт?
Мій коментар: Я не буду наголошувати на тому, що витратив чверть століття, щоб обґрунтувати, так би мовити, фізіономічну природу ландшафту і виробити його сучасне тлумачення з огляду саме на це (про це свідчать дві великі монографії і багато статей, про які, як я розумію, дисертант нічого не знає чи свідомо ігнорує). Але на сьогодні залишається принаймні три різних дискурси, що базуються на різних тлумаченнях терміну «ландшафт» (під третім я маю на увазі так звану ландшафтну екологію). І якщо сьогодні деякі відчувають, що починає переважати версія фізіономічної природи ландшафту, то вже точно не завдяки роботам М.Д. Гродзинського, який так і не виробив свою особисту позицію стосовно ландшафту. Але справа не в тому. Ландшафт не є поняттям суто географічним, як неодноразово акцентувалося мною, це поняття увійшло у географію (А. Гумбольдт) зі сфери мистецтва (матеріалів стосовно цього питання безліч). Але дисертант, зачепивши цю проблему, ігнорує цей факт: далі у нього ландшафт функціонує.
Як на мене, цікавим є концепт цілісності (с. 11). Автор пише: «Концепт цілісності має особливе значення для географії як відношення географічної оболонки та її компонентів, оболонки та окремих ландшафтів, загальне землезнавство і краєзнавство, відношення загальної фізичної географії і окремих географічних дисциплін, зміст поняття «ландшафт» тощо».
Питання 16: Пане, чи можете Ви назвати компоненти цілісної географічної оболонки (як Ви це зазначаєте у тексті)?
Мій коментар: Справа у тому, що проблемним є вже питання існування так званої географічної оболонки, що складається з компонентів. Якщо йдеться про цілісність, то на перший план виходять саме показники цілісності. Само слово «оболонка» також є некоректним, бо означає покриття, зовнішню сторони, видимість і т. п. Отже, цей термін не можна використовувати для позначення об’ємних утворень, які, тим більше, функціонують. Саме з цієї причини мною було запропоновано використовувати термін «басейн» і, відповідно, для географічних утворень – «геобасейн» (Ковальов О.П. Що відбувається з географією?, 2011). Нажаль, складається враження, що дисертант реалізовував вибірковий підхід до підбору цитованих авторів, що не робить йому честі.
Далі автор, посилаючись на (Schrepfer H., 1934), пише, що «географія повинна вивчати свій об’єкт – ландшафт, місцевість не як сумарну і функціональну єдність її частин, а як цілісність її структури і теорії» (с. 11). Отже
Питання 17: Пане, а що досліджували у своїй роботі Ви?
Питання 18: Шановний, чи є різниця між поняттями «ландшафт» і «місцевість»?
Питання 19: Пане, як розуміти вислів «картина ландшафту», якщо Ви вище писали, що ландшафт інтерпретується як розумова конструкція (саме так про ландшафт говорить А.Д. Арманд)? І як, у такому разі, можна говорити про функціонування ландшафту?
Мій коментар: виходить, що ландшафт – це картина розумової конструкції. Нижче автор продовжує обговорення ландшафтної проблематики, демонструючи необізнаність в плані існуючих розробок чи їх свідоме ігнорування.
Розділ «Методологічний аналіз концепту становлення української географії як окремої науки».
Питання 20: Шановний Павло Іванович, виходить, що українська географія – це окрема наука?
Мій коментар: Думаю, це не відповідає дійсності. Автор заплутався у своїх розмірковуваннях.
Питання 21: Шановний, навіщо географу займатися розробкою концепту становлення географії, чи  не слід займатися географічними дослідженнями?  
Мій коментар: Я не бачу у цьому сенсу.
Нижче дисертант зупиняється на проблемі виокремлення географії у самостійну науку, заявляючи, що «географія кінця ХІХ ст. не мала чітких методологічних принципів» (с. 11).
Питання 22: Пане, а що, наукові напрямки виділяються на основі методологічних принципів?
Мій коментар: Дисертант не володіє питанням: наукові напрямки вирізняються своїми областями (об’єктами) дослідження. І не можу погодитись з автором, що у ХІХ – початку ХХ ст. географи не виходили на рівень узагальнень. Вже розгалуження географії вимагало такого узагальнення.
Автор зазначає, що «наприкінці ХІХ ст. ідею-конструкту географічного комплексу – ландшафту – приймали як один з перспективних напрямів географічних досліджень» (с. 12).
Питання 23: Пане, про яких авторів і які їх роботи йдеться?
Мій коментар: Це реальне питання, бо я, можливо, чогось не знаю.
Дисертант пише про причини відставання географії – відсутність генетичних зв’язків, цілісності і причинно-наслідкових зв’язків в оцінці явищ (с. 12 - 13).
Мій коментар: Проблема була і залишається в іншому – у надзвичайній складності тієї області досліджень, як і її розумінні, яку мала і має досліджувати географія. Географія не відстає, вона досі не має чітко визначеної області дослідження.
Далі йде огляд історії ідей в українській географії з явним політичним відтінком. Посилання на вислів В. Кубійовича стосовно свободи думки як ознаки національної науки має чисто історичне значення: перепрошую, це стосується будь-якого етносу, не тільки українського. І якщо на те пішло, то чи не українські географи сьогодні досі не вийшли з під імперських парадигм радянської доби, сформованих росіянами?
Далі автор чомусь переходить до проблеми формування українського етносу і значення у цьому процесі духовного зв’язку з ландшафтом.
Питання 24: Шановний, яке відношення все це має до становлення географії як науки?
Питання 25: Пане, чи можете Ви позначити ті особливості так званої української географії, які пов’язані зі специфікою українського етносу і ландшафтів України?
Мій коментар: Мені дійсно цікаво отримати відповідь на це питання.
Цікаву думку знайшов на стор. 17, що антипод раціоналізму – це універсалізм.
Автор пише про відсутність до Першої світової війни географічного поняття України.  
Мій коментар: Одне невеличке речення вимагає поставити кілька питань. 
Питання 26: Шановний, яке відношення до обговорюваної теми має «географічне поняття України» і у якому плані це «поняття» є географічним?
Питання 27: Пане, що таке поняття?
Питання 28: Шановний, у чому географічний сенс поняття «Україна», якщо Ви зможете довести його коректність?
Мій коментар: Дисертант робить поширену помилку, суть якої у тому, що конкретне утворення (у даному випадку – держава Україна) зводиться у ранг поняття.  
Дисертант пише, що висвітив антипод раціоналізмууніверсалізм як явище протиприродне.
Питання 29: Шановний, яким це чином раціоналізм і універсалізм у Вас стали антиподами?
Мій коментар: Категорії раціонального і універсального не є антиподами. Антиподом раціонального є ірраціональне, містичне, чуттєве (як цілісна форма сприйняття) тощо. Може бути раціональне універсальне (наприклад, раціональні універсальні норми у соціально-політичному житті суспільства).
Дисертант констатує ідеї, не обговорюючи їх критично (наприклад, про політичну географію С. Рудницького (с. 17)), але чи є коректним виділення такого напрямку географії, він не обговорює.
Питання 30: Пане, чи вважаєте Ви обґрунтованим виділення політичної географії і у чому полягає її сутність?
Мій коментар: На сьогодні вже виділили багато гілок географії, що зруйнувало її головний стрижень, причому ще жодного разу я не зустрічав серйозного обґрунтування цих напрямків. Це стосується і політичної географії.
Цікавим є питання концепту «життєвий простір» (с. 17).
Питання 31: Шановний, на яких підставах Ви ставите знак рівності між простором і територією?
Питання 32: Пане, що таке «простір»?
Питання 33: Пане, що таке «територія»?
Мій коментар: Я думаю, що Пан не розуміє різницю між цими двома поняттями і взявся обговорювати питання, які не для нього. Зазначу, що у 2009 році вийшла моя стаття «Територія як область дії ключового процесу» (майже всі мої розробки є на сайті «Fundamental problems of Geography»). Нажаль, автор не знає, або свідомо ігнорує ці статті.
Питання 34: Пане, так що ж таке «життєвий простір»?
Мій коментар: Життєвий простір не зводиться до території, це поняття є значно складнішим. Воно використовується у архітектурі, яка саме і визначається як організація життєвого простору. Структуру простору, про що пише автор, не формують поселення, поселення дають підставу для формування уявлення про простір.
Далі дисертант пише: «Структура і текстура є просторово-географічним явищем, з яким органічно пов’язане людське життя і реальний ландшафт» (с. 17).
Питання 35: Пане, що Ви маєте на увазі під «просторово-географічним явищем» і чи є інші варіанти, наприклад, просторово-біологічні, просторово-соціальні явища тощо?
Питання 36: Пане, якщо йдеться про структуру простору, то чи є він речовинним, тобто чи можете Ви подарувати мені шматочок простору?
Мій коментар: Я думаю, що перш, ніж починати обговорення просторової проблематики, автору треба було ретельно вивчити питання. А то виходить наступне: «Процеси організації культурного простору змінюють культурний ландшафт. Вони не лише конструюються, але й сприймаються людиною залежно від її культурної традиції» (с. 17).
Питання 37: Шановний, а як можна уявити собі «процеси організації культурного простору», що це за простір і про які процеси йдеться?
Надзвичайно цікава думка (с. 17): «Будь-який простір неповторний, конкретний та індивідуальний, як і національність, сутність якої закорінюється в глибинах життя».
Питання 38: Пане, так що ж таке «простір», якщо він «неповторний, конкретний та індивідуальний»?
Питання 39: Шановний, а причому тут національність і як все це стосується географії?
Мій коментар: Абсолютно незрозуміло, що цим хотів сказати дисертант. Може він хотів сказати, що кожний індивід має свій образ простору? Але таке твердження не витікає з написаного ним. Що стосується національності, то це виглядає як ПРИШИЙ КОБИЛІ ХВІСТ. Але далі автор пише, що «Національний простір виступає як етно-, соціо-природний феномен, параметрами якого є культура і природа» (с. 17 - 18). О-го-го!
Питання 40: Шановний, а як це може бути, щоб феномен мав параметри?
Питання 41: Пане, у яких джерелах Ви знайшли, що культура і природа є параметрами, чи це Ваша особиста вигадка?
Мій коментар: Феномен – це явище, що сприймається цілісно, він не може бути розкладений. Що стосується культури і природи як параметрів, то це – всього тільки наслідок неосвіченості (більш докладно можу пояснити, якщо буде потреба). Більше того, концепт «природа» має безпосереднє відношення до культури, конкретно – є наслідком переходу від привласнення до виробництва. Дисертант – дилетант у цих питаннях!
Те, що я читаю далі, тільки підтверджує те, що я написав. До купи зводиться все – взаємовплив, перцепція, концепція, переживання подій, історико-генетична реконструкція (історичної мало!), рівні сприйняття реальності, одночасне співіснування емоцій, смаків і оцінок…
Мій коментар: Гарний спосіб нагородити терміни, щоб здавалося, що текст має відношення до науки при її повній відсутності! І абсолютно незрозуміло, причому тут етнічна свідомість?
Цікаво, що у наступному абзаці автор пише про природу як людський конструкт, в той час, як вище це був параметр.
Питання 42: Пане, так що ж таке ПРИРОДА?
А далі цікаво: «на етапі становлення новітньої української географії, наука чітко розділилася на два пошукових сектори – загальну і спеціальну географії» (с. 18). Тут прийдеться потрудитися.
Питання 43: Шановний, хто і коли ввів ЗАГАЛЬНУ ГЕОГРФІЮ?
Мій коментар: Насправді, я дійсно не знаю, хто і коли. Якщо це зробив дисертант, то честь йому і хвала, але якщо раніше загальної географії не було (а її не читають у вузах), то, перепрошую, стаття про необхідність введення географії такого рівню вийшла приблизно рік тому: Ковальов О.П. Сучасний погляд на географію: загальна і теоретична географія. – Сайт: Fundamental problems of Geography, тобто абсолютно доступна. І якщо дисертант пише про загальну географію, то як можна було не послатися на відповідну роботу? Залишимо це на совісті автора і розглянемо таблицю (рис. 1): Становлення новітньої української географії. Отже, загальна географія базується на парадигмах, а спеціальна – на концептах (поняттях). Виявляється, що загальній географії концепти не потрібні.  І які ж парадигми ми маємо? – біогеографічну, геолого-геоморфологічну, картографічну, хорологічну, ландшафтознавчу, антропогеографічну з геополітичною, ноосферну (природоохоронну). Але, перепрошую, біогеографія – це не парадигма, а розділ географії, що досліджує біосферу, незрозуміло, яке відношення до географії має геологія, картографія – це не гілка географії, це самостійна наукова дисципліна, ландшафтознавство – самостійна наукова дисципліна, яка, у контакті з географією, вивчає географічний ландшафт, геополітика зовсім не означає, що це географічна політика, це означає або «глобальна політика», або «політика по відношенню до земної природи».
Питання 44: Шановний, Ви читали мою статтю «Сучасний погляд на географію: загальна і теоретична географія»?
Мій коментар: Якщо ні, то про що взагалі йдеться? Стаття написана моєю улюбленою українською мовою… Пане, у чому справа?
Спеціальна географія – концепти: українознавчий (це поняття?), країнознавчий (а це теж географія?), регіоналістичний (комп’ютер противиться!), краєзнавчий (і це географія?), геоурбаністичний (???). Вибачте, а де такому вчать? Але ви почитайте далі: «Як загальна, так і спеціальна географія характеризувалися впровадженням загальноєвропейських парадигм і концептів з урахуванням специфіки географічної вивченості України…» (перепрошую, більше не можу!). У мене питання до членів спеціалізованої ради:
ШАНОВНІ, ВИ ЧИТАЛИ ЦЮ ДЕМАГОГІЮ?
Та чи можна доводити до такого абсурду?
Розділ «»Конструктивні результати міжнародної співпраці в українській географії. Тут вже сама назва розділу не залишає шансів опонентові.
Питання 45: Пане, що Ви розумієте під «конструктивними результатами»?
Мій коментар: У мене відповідь така. Дисертант подав роботу до спеціалізованої ради за спеціальністю «Конструктивна географія», не розуміючи, що це таке, але головним тут є слово «конструктивна», отже, де можна, слід ввести це слово, в тому числі «конструктивно-гносеологічний», «конструктивні результати». Слів немає, одні висловлювання! Я не буду коментувати цей розділ, бо у ньому нічого немає – звичайна констатація взаємозв’язків з географами інших країн.
Висновки.
Автор пише, що у роботі «подано теоретичне узагальнення і нове розв’язання проблем теоретичних концептів становлення новітньої української географії».
Мій коментар: Нічого подібного в роботі немає!
По окремих висновках (короткі коментарі):
1. Ніякого відношення ні до науки, ні до географії це не має – звичайна наукоподібна писанина.
2. Автор спробував перечислити зроблене, це не висновок.
3. Тут є питання
Питання 46: Пане, що таке ««сценарії» одного і того ж об’єкта»?
Мій коментар: Це – приклад звичайної безграмотності.
4. Я не розумію, з чого витікає цей загальновідомий факт – у авторефераті немає нічого, з чого цей висновок міг би витікати.
5. Тут я бачу елементи політичного загравання.
6. Ці етапи нічим не відрізняються від етапів становлення географії в цілому. Нічого нового і цікавого тут немає.
7. Не зрозуміло, на якого рівня лопухів розрахований цей псевдонауковий висновок.
8. Становлення українських географічних студій – питання, яке, без сумніву, «позначиться» на подальшому розвитку нашої науки.
Висновок по дисертації.
Черговий приклад псевдонаукової писанини. Ніякого наукового дослідження у роботі немає. «Висновки», що містяться в кінці роботи, розраховані на лопухів і безграмотних зівак. Вражає, що робота була прийнята до остаточного захисту, бо способів поліпшити її просто немає. Це ставить під сумнів кваліфікацію спеціалізованої ради Д 35.051.08 Львівського національного університету ім. Івана Франка. Робота не містить жодного результату наукового дослідження, а об’єктом дослідження дисертанта є процес розвитку географії, а не те, що має досліджувати географія. Дисертація ні за якими своїми характеристиками не відповідає вимогам до докторських дисертацій. Огляд публікацій показав, що у автор не опублікував монографію, присвяченої цій тематиці. Серед публікацій автора я не побачив жодної, присвяченої саме географічним дослідженням та їх результатам. Така робота повністю випадає з поля географічних досліджень і сумніваюсь, що її взяли б на розгляд у філософській раді. Стає зрозумілим, чому географія в Україні настільки відстає.
6.11.2013 року

Доктор географічних наук                                               О.П. Ковальов

3 коментарі:

  1. Перепрошую, але мені дуже цікаво знати, коли захист? і хто опоненти?

    ВідповістиВидалити
  2. Олекса Ковальов11 листопада 2013 р. о 20:21

    Захист дисертації П.І. Штойка призначений на 22 листопада цього року.
    Науковий консультант - пан Шаблій О.І.
    Опоненти: Руденко В.П., Сивий М.Я., Ільїн Л.В

    ВідповістиВидалити