3 серпня 2013 р.

Треба бути обережними зі студентами, дивіться, щоб вони не перетворили вас на віслюків (з приводу коментарів Юрія Мельника)

Пане Мельник, це моя остання відповідь Вам, бо одна справа вести дискусію зі студентом, який прагне краще зрозуміти ту область дослідження, з якою він хоче мати справу як вчений, інша – вести спілкування з невихованим молодиком, що вже на студентській лаві бачить себе майстром, хоча сипить застарілими догмами. Вам дуже добре пояснили, що ми займаємось пошуком моделей, які можна було б вважати найбільш близькими до того, що ми розглядаємо як географічне середовище з його динамікою, функціонуванням і різними формами організації – абіотичної, біотизованої та антропізованої. Тут немає місця догмам. Ми виходимо з того, що географія має справу з найскладнішим явищем Природи. А Ви нам пишете про якісь «таксони географічного поділу» (я, наприклад, не можу зрозуміти, що таке «географічний поділ»), чи про те, що «географічне положення обумовлене географічною зональністю, секторністю, інтразональністю та ярусністю, всі ці фактори накладаються сіткою на земну поверхню створюючи різноманіття особливостей атмосфери, природних вод, біоти і ґрунтів - і ці особливості треба вивчати саме з ТАКОГО географічного розмежування», не кажучи вже про якесь «абстрактно просторове розміщення». А Ви знаєте, що поясність, зональність, секторність, ярусність і т. і. є не географічними, а природними? Вам, що, про це не говорили? І ці явища вивчаються спеціалістами різних напрямків, в тому числі біологами і ґрунтознавцями. Так які ж вони географічні? Інша справа, що географи тут теж мають свій інтерес: йдеться про ті геокомплекси (геокомплекс розгядається як організація активних поверхонь), геосистемні режими чи, якщо вдається обґрунтовано  виділити, геохолони. Ви не можете зрозуміти, що в природі ніяких географічних явищ немає, що це ми виділяємо серед різноманітних явищ такі, які, з нашої точки зору (для цього необхідно встановити відповідні критерії), є географічними. І мене дивує, що Ви ще й робити з цього обґрунтування диференціації географії. Географія – це цілісна дисципліна, а її поділ на різні галузі є доволі умовним і навіть штучним.

Тепер, прочитайте, що Ви пишете: «особливості ґрунтів відповідають особливостям дійсності процесів і явищ місцевості, вони відображають все що відбувається у ландшафті (я все таки відстою цю позицію або Ви назвете мені процес, що залишає слід на ландшафті не зачипаючи ґрунти).». Я не розумію, що таке «особливості дійсності процесів і явищ». А який смисл Ви пов’язуєте зі словом «місцевість»? А як щось може відбуватися у ландшафті, що для Вас є ландшафтом? У чому різниця між місцевістю і ландшафтом? Зрозуміло, що ніякий процес, «що залишає слід на ландшафті не зачипаючи ґрунти» я Вам називати не буду, це – маячня. Ніяких слідів на ландшафті бути не може, сліди є на денній поверхні, якщо нам вдається їх побачити. Ви живете у сфері застарілих догм, і намагаєтесь нам довести їх ефективність.
Тепер стосовно медичної географії, тим більше, що Ви доволі безцеремонно пишете нам: «…не забувайте, сучасна Харківська наукова школа (кандидат географічних наук Ключко Л.В.) виділяє медичну географію…». Виділяти можна все, що завгодно, інша справа – наскільки це обґрунтовано і корисно для даного наукового напрямку. Ось яке непорозуміння я знайшов в Інтернеті:
Медицинская география. "Эврика", №2 (8), 1994
Новым направлением является геногеография, где основное внимание уделяется исследованию процессов миграции генов и взаимодействие их с внешней средой.
В рамках геногеографии, возможно, в частности, разрешить ряд вопросов, связанных с феноменом долгожителей и продолжительности жизни в целом.
Кирилл Дегтярев
Виявляється, є у Москві такий собі Кирило Дегтярьов (до речі, русифіковане українське прізвище - Дегтяр), який створив новий напрямочок – ГЕНОГЕОГРАФІЮ. Є його фото - гарний, симпатичний, більше нічого сказати не можу.
Зрозуміло, що ніякої медичної географії немає. Так можна з будь-якої сфери людської діяльності чи природного явища зробити географію. Вже є географія стоматологічних послуг, географія весільних послуг, географія футболу (спеціаліст за напрямком ФУТБОЛГЕОГРАФІЯ), географія вболівальників київського «Динамо», вже вигадали трофогеографію! А може час зупинитися?
Ось що я Вам  напишу, хлопче. По-перше, не думайте, що, навчаючись не географічному факультеті університету, Ви вже є географом. Таким Ви не станете і при завершенні вишу, бо випускники – це тільки ляльки, з яких можуть утворитися метелики, а можуть і ні. Географія має справу з настільки складним середовищем, що необхідний час, поки людина накопичить досвід і розуміння. На сьогодні різниця між нами і Вами величезна: ми, що вже немало попрацювали, знаходимость у режимі пошуку, Ви, що тільки доторкнулися до географії, вже все знайшли і зупинилися. По-друге, для того, щоб стати вченим і, відповідно, отримати право вести наукові дискусії, треба бути вільним у своїх поглядах і навчитися обґрунтовувати їх. По-третє, завершуйте свій університет, пишіть диплом на тему, наприклад: «Зміна кута падіння сонячного променю у Присивашші та сліди, що він залишає на ландшафті», запрошуйте нас на свій захист. Коли станете дипломованим спеціалістом, тоді і продовжимо розмову. А на сьогодні Вам час лягати у люлю.

Олекса Ковальов

9 коментарів:

  1. Мельник Юрій6 серпня 2013 р. о 18:44

    Дивно, вільне географічне товариство не схвалює вільне висловлення думок!
    Дивний спосіб контрагрументації у дискусії - просто повторювати те, що написав опонент з додаванням псевдо евристичних питань.
    Дивно, Ви хочете вести дискусію зі студентом, якому треба нав’язати свою думку, а якщо студент має свою думку, то вести з ним дискусію уже не варто, адже він щось відповість і його відповідь не буде вписуватися у ваше непогрішне вчення. Тобто, Ви розумієте дискусію як засіб агітації? Дискусія ж виникає тільки у тих випадках коли погляди опонентів в чомусь не сходяться, тобто саме зараз, на цьому етапі.
    Якось Дивно.
    Я не бачу себе майстром, високо шаную Ваші заслуги перед Радянською і Вітчизняною наукою, а також з дитинства навчений поважати старших але нас ще на першому курсі вчили твердо відстоювати свою думку і будувати її лише на фактах або доказах, чого я намагаюсь отримати від будь-якого співрозмовника. Викладачі моєї кафедри завжди обґрунтовують викладений матеріал і залишають місце для конструктивного обговорення, я ще жодному викладачеві не вірив просто так (на слово), якщо предмет обговорення не опирається на фундамент логічних взаємозв’язків і беззаперечних явищ дійсності, доступних до емпіричного сприйняття. Тому коли Ви пишете "геокомплекс розгядається як організація активних поверхонь" то я Вас прошу надати якесь зрозуміле пояснення того:
    Які поверхні є активними?
    А які уже дезактивовані?
    В чому проявляється їхня активність?
    в чому проявляється їх організованість?
    Чому геокомплекс включає в себе лише активні поверхні?
    Чому він включає в себе лише поверхні?
    ГЕОкомплекс включає всебе лише активні поверхні Землі (ГЕО), чи взагалі всі поверхні?
    Крім того мені ніхто добре не пояснював що Ваше товариство шукає моделі, які можна було б вважати найбільш близькими до того, що Ви розглядаєте як географічне середовище. І це мені абсолютно не зрозуміло:
    Які моделі Ви шукаєте? ідеальні, матеріальні (наочно-образні, дослідницькі чи природні)
    Шукаєте Ви їх у польових умовах, бібліотеках, глибинах свого світолгяду?
    Навіщо Ви їх шукаєте? Моделі створюються, а не шукаються, на те вони і моделі (modulus), в сенсі об’єктів наукової або творчої репродукціїї певної ідеї! ЦЕ Ж ЛОГІЧНО

    ВідповістиВидалити
  2. Мельник Юрій6 серпня 2013 р. о 18:44

    Якщо Вам потрібно їх створити, то для цього існують спеціальні виробничі установи, на яких під замовлення виготовляють об’єкти з заданими параметрами, також для цього є ГІС технології, лабораторії і таке інше, це технічне, а не наукове питання. Науковим було б питання їх порівняльного співставлення і аналізу з застосуванням методів аналогії або прогнозування (тисячі тих методів).
    Якщо ж ви шукаєте природні моделі, то подивіться навколо, МИ всі живемо у тій моделі яку Ви шукаєте, на глобальному рівні сприйняття вона одна, наша географічна оболонка (так, я знаю, Ви будете всіляко заперечувати можливість існування такої оболонки і запропонуєте мені прочитати Ваші статті, але замість цього Ви можете просто знайти факти, які б пояснили мені, що це Ваше середовище або оточення не являється цілісною оболонкою), з його динамікою, функціонуванням і різними формами організації – абіотичної, біотизованої та антропізованої. На регіональному рівні, ця цілісна оболонка поділяється на окремі частини, особисто я не можу уявити чи робиться це лише суб’єктом дослідником з метою постідовного методологічного дослідження цілісності, чи можливо її поділ закладено в самій природі, на це я не можу дати відповідь, хоча здавалося б питання просте, але як співав Боб Ділан "...the answer, my friend, is blowin' in the wind". З відповіддю на це питання доволі тісно пов’язаний вжитий мною термін "географічний поділ", «Географічний поділ» це суспільно-географічне поняття, якщо Ви не вважаєте суспільну географію наукою, то в цьому питання варто дискутувати з Шаблієм Олегом Івановичем, Топчієвим Олександром Григоровичем, ректором геофаку КНУ, всією вченою радою К 64.051.23 і заодно з К 76.051.04. Але визнання поняття «географічний поділ» має певну цінність у науці, якщо його визнають суб’єкти дослідники даної галузі.

    ВідповістиВидалити
  3. Мельник Юрій6 серпня 2013 р. о 18:45

    Коли перечитував свою цитату «географічне положення обумовлене географічною зональністю, секторністю, інтразональністю та ярусністю, всі ці фактори накладаються сіткою на земну поверхню створюючи різноманіття особливостей атмосфери, природних вод, біоти і ґрунтів - і ці особливості треба вивчати саме з ТАКОГО географічного розмежування» зрозумів, що допустив помилку, вони скоріше не створюють, а визначають відмінності. На прикладі Присивашшя я показав як такі фактори визначають відмінності певної регіональної складової географічного середовища, від спорідненого йому оточення. Тим паче я писав про ГЕОГРАФІЧНУ зональність, секторність і т.д., біологи не вивчають географічну зональність, це саме те, що розділяє наш предмет дослідження з предметом дослідження біологів, там де починається географічна зональність, прив’язана до особливостей космографічного розташування Землі, її взаємозв’язків із Сонцем, прив’язана до розмірів Землі, її фігури і такого іншого. Називається цей закон «Періодичний закон географічної зональності» А.О. Григор'євим і М.І. Будико (1956) і перед тим як говорити, що я сиплю застарілими догмами, будьте ласкаві, логічно обґрунтуйте, ваше твердження про те, що цей закон не дієвий. Ви пишете, що я сиплю догмами, але виставляєте свою догму – «геокомплекс розгядається як організація активних поверхонь», а що воно таке? з чим його їдять? Єдине місце де Google знаходить такі словосполучення - це Ваш блог. Будьте добрі дайте визначення поняттю – «організація активних поверхонь», «активна поверхня», доведіть, що саме це є геокомплексом, тоді я прийму цю думку.

    ВідповістиВидалити
  4. Мельник Юрій6 серпня 2013 р. о 18:45

    Коли я вжив поняття «абстрактно просторове розміщення», то я мав на увазі евклідовий простір, я думав, що це буде зрозуміло.
    Як Вам уже відомо «А Ви знаєте, що поясність, зональність, секторність, ярусність і т. і. є не географічними, а природними?» я вживав саме поняття географічної зональності, є географічна зональність, пов’язана з планетою Земля (пам’ятаємо гео – Земля, графія - описую) з усім її параметрами і специфікою, а та зональність, секторність і т.д. про які Ви пишите в якості контраргумента є скажімо у топології але стосується евклідового (абстрактного, математичного) простору, є вона і в ґрунтознавстві, але описана Докучаєвим В.В., і приурочена до Землі (пам’ятаємо гео – Земля, графія - описую) і як наслідок є елементом географічного середовища. А.О. Григор'єв і М.І. Будико створили періодичний закон географічної зональності на основі досліджень Василя Докучаєва. Я сповна відповів на Ваші питання. Чи не так? Обґрунтуйте і наша дискусія буде ще цікавішою, можливо Ви знайдете переконливі аргументи і я прийму Вашу точку зору
    Ваш термін «геокомплекси» це гра слів з філософським підтекстом, Комплекс – це зв'язок, тобто геокомплекс – зв’язок гео(компонентів, сфер, хор… я не знаю, що саме з цих трьох значень Ваша наука визнає), головне це зв’язок складових чогось пов’язаного із Землею. Так от у Вашого вельмишановного колеги і тезки, геолога і геоморфолога Ласточкіна Олександра Маколайовича [Ласточкин А.Н. Общая теория геосистем. СПб.: Изд-во «Лема», 2011.- 980 с.] погляд на Землю, з точки зору (як мені стало зрозуміло) системної парадигми, а саме, геосистеми це певна сукупність окремих цілісностей (геосередовища), які у поєднанні складають органічну цілісність вищого рівня впідпорядкування і кожна окрема цілісність відіграє необхідне значення у існуванні саме такої системи, не схожої на інші, де весь ланцюг настільки сильний наскільки сильна його найслабша ланка. Тобто ваш геокомплекс, це просто купа зв’язків (якщо перекладати термін дослівно), тоді як у геосистеми Олександра Маколайовича, це географічні організми, тоді як у Маринича Олександра Мефодійович (в минулому мого земляка), Шищенка Петра Григоровича [Маринич О.М. (гол.ред.) Проблеми ландшафтного різноманіття України. Збірник наукових праць. - К. , 2000. - 325 с.], Гродзинського Михайла Дмитровича [Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір. Монографія. У 2-х томах - К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет , 2005], Самойленко Віктора Миколайовича, Мельника Анатолія Васильовича, Міллера Гаврила Петровича [Міллер Г.П., Петлін В.М., Мельник А.В. Ландшафтознавство: теорія і практика. Львів: Видав. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002 - 172 с.] і багатьох інших аналогом Вашого «геокомплекса» є ландшафтна оболонка, значення узагальнене при аналізі багатьох дослідників 1913-2000 років україни і зарубіжжя у розділі «Поняття про ландшафт. Класифікація ландшафтів» методичної праці Міхелі С.В. [Міхелі С.В. Основи ландшафтознавства. Київ - Кам'янець-Подільський: "Абетка-НОВА", 2002. - 184 с.]. Якщо особисто Ви вважаєте необхідність подальшого розвитку географії у системі Ваших наукових поглядів на Землю і ландшафти, а також необхідність навчання студентів саме таким природничим основам, то Вам варто виступити на з’їзді географічного товариства України із даною пропозицією, або ж запропонувати зібрання спеціального наукового симпозіуму за участі тих ландшафтознавців, що зазначено вище за виключенням тих, хто напревеликий жаль їх не зможе відвідати. Наслідком такого симпозіуму, за умов доведення Вашої правоти, буде реформа Української географічної освіти, певних підрозділів ВАК, зміна навчальних планів і таке інше, але поки це не доведено, то наука рухатиметься в іншому руслі, особливо якщо за ці дослідження будуть платити замовники.

    ВідповістиВидалити
  5. Мельник Юрій6 серпня 2013 р. о 18:46

    Ви пишете «в природі ніяких географічних явищ немає, що це ми виділяємо серед різноманітних явищ такі, які, з нашої точки зору (для цього необхідно встановити відповідні критерії), є географічними.» тут я, як Ви уже зазначили, не майстер, але спробую відповісти –
    - Явища, які існують лише за наявності умов географічного середовища є географічними;
    - Явища, які можуть існувати і в умовах географічного середовища (себто стосуються особливостей нашої планети) і в умовах інших (позаземних) середовищ є географічними лише в першому випадку;
    - Явища, які існують тільки поза географічним середовищем, вони не є географічними
    От ми і визначили місце географічних явищ в природі. Я сповна відповів на Ваші питання. Якщо ні, то, будьте ласкаві – обґрунтуйте.
    У твердженні «Географія – це цілісна дисципліна, а її поділ на різні галузі є доволі умовним і навіть штучним.» таку географію Ви фактично називаєте ландшафтознавством у розумінні вищезазначених корифеїв вітчизняної науки, на мою думку, яку я сформував читаючи праці цих вчених географія досліджує середовище, яке за своєю МЕГАрізноманітною структурою об’єктів, явищ, форм і поєднань просто не може бути однорідною, адже до того середовища, що вивчається географією сучасних українських наукових шкіл відносяться найрізноманітніші предмети досліджень. Об’єкт один – географічна оболонка, а предмети – рельєф і літосфера (Бортник С.Ю., Стецюк В.В., Сивий М.Я., Вахрушев Б.А., Комлєв О.О….), повітря (Сніжко С.І., Польовий А.М.). води (Хільчевський В.К., Ободовський О.Г., Ющенко Ю.С., Осадчий В.І….), біота (Позняк С.П., Кривульченко А.І….), людина і суспільство (Дністрянський М.С., Багров М.В., Нємець Л.М. і її чоловік ?, Мезенцев К.В., Шаблій О.І., Палеха Ю.М., Масляк П.О.), ландшафти природні (Шищенко П.Г., Гродзинський М.Д., Позаченюк К.А., Пащенко В.М., геофак ЛНУ… сотні їх), антропогенні ландшафти (Денисик Г.І.) Предмети у всіх різні, але об’єкт географічний.
    Ваше питання «А який смисл Ви пов’язуєте зі словом «місцевість»?» - місцевість – це поняття зрозуміле всім школярам і її означення у географічному плані, це певна ділянка на земній поверхні, що має якісь параметри розташування, дослівне значення грецького слова «ойкос», зрешто Ви ж вчений, у Вас є словники.

    ВідповістиВидалити
  6. Мельник Юрій6 серпня 2013 р. о 18:47

    Ваше питання «що для Вас є ландшафтом?» - на географічному форумі поняття ландшафт я вживаю як «географічний ландшафт», його визначення є у Географічній енциклопедії за ред. Маринича О.М., я ж вважаю його у сенсі певного цілісного пожднання компонентів природи на регіональному або локальному рівні.
    Ваше питання «У чому різниця між місцевістю і ландшафтом?» - моя відповідь – місцевість (у культурному розумінні) може виходити за рамки масштабності того чи іншого таксону ландшафтної оболонки. Тоді як місцевість у природничому значенні – це власне один із таксонів ландшафту географічного, що характеризується генетичною спорідненістю урочищ, як правило генетичним підґрунтям виступає фактор рельєфу.
    Я логічно відповів на питання поставлені Вами, а Ви замість того. Щоб подати приклад гарної манери у дискусії натомість пишите «Зрозуміло, що ніякий процес, «що залишає слід на ландшафті не зачипаючи ґрунти» я Вам називати не буду, це – маячня.», тоді як питання поставлене мною мало цілком очевидну форму відповіді – процес. Ви пишете «Ніяких слідів на ландшафті бути не може, сліди є на денній поверхні», то це означає, що денна поверхня це не завжди ландшафт! Ви можете дати мені коротку логічну відповідь на питання Яка різниця між денною поверхнею і ландшафтом? Але дати. В сенсі висловити у зустрічному повідомленні (якщо таке все ж буде) свою думку, а не направляти мене до Ваших статтей. Разом з тим Ви все ж можете назвати процес, що залишає слід на денній поверхні, але не зачіпає ґрунти. Якщо такого процесу немає, значить ґрунт є складовою денної поверхні, а як наслідок (наскільки я зрозумів) є складовою об’єкта Ваших досліджень. Сільськогосподарське ґрунтознавство також вивчає ґрунти, це його об’єкт досліджень, а у географії це лише складова об’єкта досліджень, але предмети досліджень різні! Якщо Ви вважаєте по іншому, то прошу Вас обґрунтувати заперечення.
    Ефективність, за Вашими словами, моїх «застарілих догм» я черпаю із лекцій, підручників і монографії які випускаються під рецензією кваліфікованих науковців і грифом МОН, сам текст я не сприймаю бездоказово. Навпаки критично, але тривалі пошуки доводять, що з наукової точки зору цілком виправдано опиратись на ці матеріали, тому, що ця картина географії має стійке логічне підґрунтя. Спробуйте його заперечити, можливо наслідками об’єктивної критики ми зробимо вклад у здобуття певної наукової істини.
    Що ж до медичної, генної, футбольної, весільно-обрядової та інших географій скажу одне – якщо на ринку наукових посліг знайдеться підприємець, власник приватної лікарні, інвестор, менеджер, антрополог, або ще якийсь власник солідного банківського рахунку зробить замовлення у НАНУ на такі дослідження, то вони будуть стосуватися якогось із цих екзотичних видів географії. Якщо ж держава захоче фінансувати дані дослідження для національного розвитку, то ці науки тим більше існуватимуть.
    У відповідь на Ваші насмішки стосовно мої дипломної роботи. Моя курсова робота стосувалась факторів географічного середовища які спричиняють процеси евтрофікації у зарегульованих водотоках Північностепової зони України (керівник – доктор географічних наук, професор Кривульченко А.І., захист 12.04.2013 на базі ПГФ КДПУ), зараз я працюю над науковою роботою до стипендіальної програми, її тематика стосується забруднення флювіальних систем Кіровограда, науковий керівник той самий. Моя дипломна робота ймовірно також буде стосуватися водотоків. Будь-ласка давайте дотримуватися толерантності у дискусії, не потрібно ображати співрозмовника таким не доречним сарказмом.
    Маю надію, що повідомлення буде прочитане і я отримаю логічні відповіді на задані мною питання і звісно ж конструктивну критику моїх думок.
    З повагою – Мельник Юрій

    ВідповістиВидалити
  7. Позиція в географічній літературі з грифом МОН Вам зрозуміла. Позиція Олександра Ковальова (активні поверхні, ландшафт, холони) незрозуміла - тому потрібно розбиратись і відповідно розвиватись, виходити із зони комфорту "коли я все знаю і розумію". Без цього формування нового знання неможливе.
    Якщо з зони комфорту не виходити то оптимальний шлях спорити, доводити свою правоту щоб залишатись, як мінімум для себе, правим і знаючим. Тоталітарні системи використовують в таких ситуаціях репресії, спалення єретиків на багатті та ін. Нам потрібен розвиток, а не бути правим!!!

    ВідповістиВидалити
  8. А тепер про дискусію/спор.

    Декілька разів прочитав коментарі Юрія, нажаль поки не бачу як подібні спори можуть допомогти розвитку географічної науки. Ціль спільноти не нав’язувати свої думки, а формувати середовище в якому формуються і апробовуються (в процесі дискурсу) нові наукові погляди на те, що ми розглядаємо як геосередовище, що сприяє більш глибшому його розумінню та відповідно вирішення проблем які зараз називаються екологічними, а по суті є проблемою узгодженого розвитку геосередовища (як бачиться зараз).

    Наука покликана пізнавати світ, і якщо державна наука (лише одна складова науки) в більшості займається вирішенням свої дріб’язкових питань (низька зарплата; корупція; життя вчорашнім днем, бо вигадати щось нове немає ресурсів - замкнене коло) і сходить з фронту наукового пізнання, то обов’язково будуть виникати нові способи ведення наукового пошук на фронті пізнання - дана спільнота приклад тому в Україні (про комерційну науку я тут не згадую).

    Ведення дискусії одна з основних задач спільноти, але як і в кожній справі тут є свої правила, які є загальнонауковими і загально людськими:

    - ціль дискусії вироблення нового знання, нової більш прогресивної позиції та передбачає зацікавленість її учасників у отриманні кінцевого результату
    - розуміння позицій опонента (попереднє ознайомлення з його ідеями)
    - приблизно рівна обізнаність у предметі дискусії.
    В іншому випадку ми матимемо спор з намаганням довести свою правоту, а це мені особисто нецікаво і неприємно.

    І так пройдемось по пунктам

    - узгоджена ціль, бажання отримати результат - це найголовніше.
    Олександр Ковальов визначив у загальних рисах ціль спільноти - «Вам дуже добре пояснили, що ми займаємось пошуком моделей, які можна було б вважати найбільш близькими до того, що ми розглядаємо як географічне середовище з його динамікою, функціонуванням і різними формами організації – абіотичної, біотизованої та антропізованої. Тут немає місця догмам.»
    Якщо Вам нецікава наша ціль тоді, сенс дискусії втрачається.
    Наша ціль незрозуміла? Ознайомтесь з позиціє (все таки потрібно читати статті, задайте запитання).
    Якщо Ваша ціль бути правим та довести в першу чергу собі, що Ви недарма навчаєтесь географії за підручниками МОН, які здаються логічними (якими ж їм бути це ж наукова література) тоді, дискусії не вийде, буде спор.

    - розуміння позицій опонента
    В попередніх коментарях я запропонував ознайомитись з позицією Олександра Ковальова бо Ваша (точніше не Ваша а книг з грифом МОН) нам відома. Ви ігноруєте це і пишете -
    ”(…запропонуєте мені прочитати Ваші статті, але замість цього Ви можете просто знайти факти, які б пояснили мені, що це Ваше середовище або оточення не являється цілісною оболонкою)…а не направляти мене до Ваших статтей.“
    Якщо Ви маєте бажання пізнати щось нове і намагатиметесь прочитати та зрозуміти позиції Олександра Ковальова, то отримаєте пояснення і допомогу в розумінні.
    А коли Ви вже “все знаєте”(за виданнями МОН) і хочете щоб Вам все лише доводили, навіть не напружуючись щоб зрозуміти позицію опонента (прочитати статті!!!), то кому потрібна дискусія/спор з таким студентом…

    Можна зробити висновок, що зараз дискусіє немає, а є лише спор з бажанням довести свою правоту - це мені як і Олександру Ковальову нецікаво.

    Думаю продовжувати дискусію варто після розуміння того навіщо Ви ведете дискусію (Ваша ціль хоч в загальних рисах повинна співпадати з нашою) та ознайомлення з позицією Олександра Ковальова (прочитати статті і книгу!!!).

    Юра, потрібно не ображатись і не намагатись будь-яким чином довести свою правоту, а розвиватися, пізнавати щось нове, бути науковцем (якщо звичайно є бажанням), а не бібліографом українських географів, які в даній ситуації дуже часто думають про науку в останню чергу.

    ВідповістиВидалити
  9. PS

    Берг 1922 рік - теоріє ландшафту, як території з відмінними характеристиками. Це уявлення і досі живе в пострадянській географії і визначається як головне. Чомусь в суміжних природничих дисциплінах у цей період відбулося фактично повне переосмислення поглядів: геологія (повністю змінився погляд на формування земної кори від теорії всихання до теорії тектоніки літосферних плит), фізика (синергетика, ядерна фізика), біологія (генетика, селекція), я мовчу про інформатику. У всіх цих науках пройшли зміни парадигм, направлені на більш глибоке розуміння предмету, а вивченням попередніх концепції займається історія науки.

    Невже пострадянська географія така унікальна наука де все давно зрозуміло, і всі проблеми вирішено (хоч щороку захищається десятки проблемно-орієнтованих дисертацій які не переносять жодної користі нікому крім дисертантів та рад).

    Думаю справа в небажанні виходити за зону комфорту, адже так просто, без напруження укладати ландшафтні карти, виводити просторово-часові закономірності та ін. Щоб отримати більш глибокі і цікаві результати потрібно робити щось нове, виходити за межі усталених стереотипів і підручників з грифом МОН, а чи може це зробити пристосуванець, якого все задовольняє (одноманітна робота, маленька зарплати, пояснення 20-тих років та ін.)

    Зміна парадигми в світовій географії затяглась і тому є багато причини (зокрема надзвичайна складність об’єкту дослідження), але в умовах злиденної державної науки де виживають в першу чергу пристосуванці, ця зміна бачиться як малоймовірна, потрібно шукати нові шляхи.

    ВідповістиВидалити